Єпископ Віктор (Бедь): Вселенський патріархат визнав 101-річну боротьбу УАПЦ за відновлення своїх канонічних прав та утвердження своєї церковної автокефалії

vladddddd

11 жовтня 2018 року Святий Синод Константинопольської Православної Церкви (Вселенського патріархату) ухвалив історичне та доленосне рішення щодо визнання канонічних прав і здобуття церковної автокефалії Української Церкви. З цього питання наш кореспондент звернувся за коментарем до Преосвященнійшого Віктора (Бедь), єпископа Мукачівського і Карпатського, керуючого Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви (м. Ужгород).


Кор.: Ваше Преосвященство, які саме за канонічно-правовим змістом та значенням для Українського Православ’я було ухвалено Священним Синодом Вселенського патріархату 11 жовтня 2018 року в Стамбулі.

Єпископ Віктор (Бедь): Напередодні великого і одного із самих шанованих свят серед українців, Покрова Пресвятої Богородиці, Священний Синод Константинопольської Православної Церкви, під головуванням Всесвятійшого Варфоломія І (Архонтоніса), Вселенського Патріарха, ухвалив довгоочікувані, доленосні та історичні рішення щодо визнання 101-річної боротьби української нації та Української Автокефальної Православної Церкви за відновлення своїх канонічних прав та утвердження своєї церковної автокефалії поміж усіма Помісними Церквами у світі. Тепер вірні, духовенство та єпископат Української Автокефальної Православної Церкви (1917 – 2018) та Української Православної Церкви Київського патріархату (1992 – 2018) рівноправно і канонічно мають можливість перебувати у євхаристичному спілкуванні з усіма Автокефальними Помісними Церквами.

Рішенням Вселенського патріархату від 11 жовтня 2018 року проголошено та канонічно урегульовано наступні питання:

  1. Підтверджено подальше проведення поетапного канонічно-церковного процесу щодо надання Автокефалії Українській Церкві Константинопольською Матір’ю Церквою.
  2. Відновлено офіційну церковну юрисдикцію Константинопольської Православної Церкви в Україні та Ставропігію Вселенського Патріарха в Києві, як одну із багатьох ставропігій на Україні, які діяли і діють на теренах етнічних українських земель з 862 року по сьогодні (зокрема і після розділення та окупації України іноземними державами в ХУІІІ – ХХ ст. ст.).
  3. Розглянуто і позитивно задоволено прохання про апеляцію Предстоятеля Української Православної Церкви Київського патріархату Філарета (Денисенка), апеляції Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви Макарія (Малетича), їх послідовників: єпископів та духовенства УАПЦ та УПЦ КП, які опинились у схизмі не з догматичних причин, у відповідності до канонічних прерогатив Константинопольського Патріарха отримувати, приймати і розглядати такі звернення від ієрархів та інших священнослужителів з усіх Автокефальних Церков. Відповідно всі єпископи і духовенство Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви Київського патріархату канонічно поновлені у своєму єпископському або священицькому сані з одночасним відновленням євхаристичного сопричастя їхніх вірних з Церквою Христовою.
  4. Відмінено Синодальний лист Константинопольської Православної Церкви 1686 року про тимчасову передачу права, шляхом ікономії, Московському Патріарху призначати Митрополита Київського і всієї Русі, який мав обиратись Собором Української Церкви, був зобов’язаний згідно церковних канонів визнавати і виголошувати першим ім’я Вселенського Патріарха, та проголошувати і підтверджувати свою канонічну належність та канонічну належність Київської Митрополії до церковної юрисдикції Константинопольської Матері Церкви.
  5. Закликано всіх представників Православних Церков в Україні (Української Автокефальної Православної Церкви, Української Православної Церкви Київського патріархату та Української Православної Церкви Московського патріархату) утримуватись від незаконного привласнення храмів, монастирів та іншого майна, які належать різним церковним юрисдикція, а також від вчинення будь-яких насильницьких дій та помсти поміж собою, керуючись вченням Спасителя нашого Ісуса Христа про мир і любов поміж близьким.

Таким чином, вище зазначеним рішенням Священного Синоду Константинопольської Православної Церкви, Матері Церкви, знято будь-які канонічно-церковні перепони і заборони щодо скликання і проведення в Україні об’єднавчого Архієрейського Собору за участі єпископату Української Автокефальної Православної Церкви, Української Православної Церкви Київського патріархату, Української Православної Церкви Московського патріархату (з числа бажаючих) та за участі Екзархів чи інших представників Вселенського Патріарха в Україні для проголошення єдиної Помісної Автокефальної Української Православної Церкви, затвердження її Статуту та обрання свого Першоієрарха та інших органів церковного управління.

Скликання та проведення такого об’єднавчого Собору українських єпископів повинно відбутись в м. Києві у короткому часі.

Відтак після проголошення єдиної Помісної Автокефальної Української Православної Церкви та обрання її церковних органів управління, Священний Синод Константинопольської Православної Церкви та Вселенський Патріарх Варфоломій І (Архонтоніс) зможуть перейти до завершального етапу ухвалення рішення про надання та вручення Томосу про Автокефалію Українській Церкві.

Кор.: Оглядаючись на пройдений шлях боротьби української нації за відновлення історичної правди, канонічних прав та здобуття Автокефалії Української Церкви на ХХ – початок ХХІ ст. ст. кого із видатних церковних діячів Ви могли би згадати сьогодні.

Єпископ Віктор (Бедь): Шлях до відновлення канонічних прав та здобуття Автокефалії Української Церкви був тривалий, тернистий, трагічний і важкий, як у попередні століття, так особливо в ХХ – початку ХХІ ст. ст. Тож сьогодні коли ми стали учасниками і свідками відновлення канонічних прав нашої древньої, майже 2000-літньої (від благословення апостола українського Андрія Первозваного), Української Церкви найперше хочу молитовно згадати і подяку в першу чергу тим нашим співвітчизникам, патріотам і церковним діячам, які уже відійшли у вічність, але своїми подвижницьким життям і вірністю перед українською нацією, Українською Державою і Церквою Христовою зробили все можливе і не можливе, щоб сьогоднішній Великий День Правди і Перемоги відбувся в житті всього боголюбивого і миролюбивого українського народу.

В числі тих, яких ми повинні з великою пошаною і вдячністю загадати в першу чергу, це:

-         священномученик Олексій Дородніцин (02.11.1859 – 1919), архієпископ Володимирський і Суздальський, голова Всеукраїнської Православної Церковної Ради (23.11.1917 – 21.01.1918), політично переслідуваний і репресований Російською Православною Церквою (Московським патріархатом) за підтримку Автокефалії Української Церкви, політично переслідуваний, репрсований і убитий Московським окупаційним комуністично-радянським режимом Російської РФСР;

-         святитель, священномученик Василь Липківський (19.03.1864 – 27.11.1937), Митрополит Київський і всієї України, Першоієрарх відродженої Української Автокефальної Православної Церкви (21.10.1921 – 22.10.1927), член Всеукраїнської Православної Церковної Ради (23.11.1917 – 21.01.1918), член Святого Синоду відродженої УАПЦ (1919 – 1920), політично переслідуваний Російською Православною Церквою (Московським патріархатом), політично переслідуваний, репресований і убитий Московським окупаційним комуністично-радянським режимом Союзу РСР;

-         священномученик Агапіт Вишневський (28.07.1867 – 1924), архієпископ Катеринославський і Маріупольський, член Всеукраїнської Православної Церковної Ради (23.11.1917 – 21.01.1918), член Святого Синоду відродженої УАПЦ (1919 – 1920), політично переслідуваний, репресований і убитий Московським окупаційним комуністично-радянським режимом Російської РФСР та Союзу РСР;

-         праведник, Блаженнійший Діонісій Валединський (04.05.1876 – 15.03.1960), Митрополит Варшавський і Волинський, і всієї Польщі, Першоієрарх Православної Автокефальної Церкви в Польщі (27.02.1923 – 15.03.1960), Патріарх всієї України (09.04.1944 – 15.03.1960), член Святого Синоду відродженої УАПЦ (1919 – 1920), ініціатор відновлення єпископської ієрархії та діяльності відродженої УАПЦ (1942 – 1944);

-         священномученики єпископи, духовенство, чернецтво та вірні відродженої УАПЦ (1917 – 1941 та в повоєнні роки Другої світової війни), які політично переслідувались Російською Православною Церквою (Московським патріархатом), а також були репресовані і убиті Московським окупаційним комуністично-радянським режимом Російської РФСР та Союзу РСР;

-         праведник, Високопреосвященнійший митрополит Полікарп Сікорський (02.07.1875 – 22.10.1953), адміністратор відновленої, з благословення Блаженнійшого Митрополита Діонісія Валединського, Першоієрарха Православної Автокефальної Церкви в Польщі, Української Автокефальної Православної Церкви (1941 – 1944), Першоієрарх УАПЦ в Діаспорі (1945 – 22.10.1953), політично переслідуваний Російською Православною Церквою (Московським патріархатом) та Московським окупаційним комуністично-радянським режимом Союзу РСР;

-         праведники, єпископи відновленої в роки Другої світової війни Української Автокефальної Православної Церкви, які були висвячені в 1942 – 1944 рр. єпископатом Православної Автокефальної Православної Церкви і надалі були політично переслідувані Російською Православною Церквою (Московським патріархатом) та Московським окупаційним комуністично-радянським режимом Союзу РСР (1945 – 1991), але ціною свого подвижницького життя і діяльності зберегли УАПЦ в Україні, Канаді, США та Діаспорі;

-         праведник, митрополит УАПЦ Іоанн Теодорович (06.10.1887 – 03.05.1971), єпископ відродженої УАПЦ (26.10.1921 – 1950), Першоієрарх УПЦ Канади (1924 – 1950), Першоієрарх УПЦ США (1950 – 1971);

-         праведник, митрополит Іларіон Огієнко (14.01.1882 – 29.03.1972), митрополит УАПЦ (від 1944), Першоієрарх УПЦ Канади (1951 – 1972), політично переслідуваний Російською Православною Церквою (Московським патріархатом) та Московським окупаційним комуністично-радянським режимом Союзу РСР;

-         праведник, Святійший Мстислав Скрипник (10.04.1898 – 11.06.1993), Патріарх Київський і всієї України, Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви (06.06.1990 – 11.06.1993), Першоієрарх УАПЦ в США та Діаспорі (1971/1969 – 1993), єпископ УАПЦ (з 1942), політично переслідуваний Російською Православною Церквою (Московським патріархатом) та Московським окупаційним комуністично-радянським режимом Союзу РСР;

-         праведник, Блаженнійший Володимир Сабодан (23.11.1935 – 05.07.2014), Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель УПЦ МП (27.05.1992 – 05.07.2014), прихильник Автокефалії Української Церкви.

І це дуже і дуже короткий перелік тих праведників та церковних діячів, які в ХХ – початку ХХІ ст. ст. приклали свої зусилля та жертовно прислужили українській нації, Українській Державі та Українському Православ’ю на шляху до відновлення канонічних прав і здобуття Автокефалії Української Церкви.

Розмову провела редактор відділу газети «Срібна Земля»
Антоніна Вчорашня.

Керуючий Карпатською єпархією УАПЦ єпископ Віктор очолив Божественну Літургію в кафедральному храмі Ужгорода та помолився за українських освітян

DSC 959907 жовтня 2018 року, у 19-ту неділю після П’ятидесятниці, в кафедральному храмі Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви апостола українського Андрія Первозваного в м. Ужгороді було відслужено Божественну Літургію, яку очолив Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією УАПЦ у співслужінні протоієрея Сергія Урсти, канцлера Консисторії єпархії, протоієрея Ростислава Криворочка, протоієрея Сергія Уманціва та протодиякона Івана Жабляка.

АНДРІЙ ЮРАШ: ПОНАД 50% ГРОМАД УПЦ МП ПЕРЕЙДУТЬ ДО ЄДИНОЇ ПОМІСНОЇ ЦЕРКВИ

CorelDRAW X7 Graphic

Директор департаменту у справах релігій вважає, що СБУ має перевірити діяльність парамілітарних структур Московського патріархату

За оперативною інформацією СБУ, проросійські сили в Україні готуються до повномасштабних провокацій, результатом яких має стати захоплення культових споруд. Мета Росії – створити «керований хаос».

Керуючий Карпатською єпархією УАПЦ єпископ Віктор очолив Божественну Літургію в день святкування Різдва Пресвятої Богородиці

DSC 801221 вересня 2018 року, в день дванадесятого свята Різдва Пресвятої Богородиці, в кафедральному храмі апостола українського Андрія Первозваного в м. Ужгороді Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церквиу було відслужено святкову Божественну Літургію. Богослужіння очолив Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією УАПЦ у співслужінні протоієрея Ростислава Криворучко та протодиякона Івана Жабляка.

Вітання єпископа Мукачівського і Карпатського УАПЦ Віктора до Дня партизанської слави!

285Висиокодостойні та дорогі ветерани партизанського руху в Україні минулого століття та сьогодні діючі підпільники-бійці партизанського фронту у боротьбі із московсько-путінськими окупантами!

Керуючий Карпатською єпархією УАПЦ єпископ Віктор відслужив заупокійну літію за Народною артисткою України, співачкою Кларою Лабик-Попович в зв’язку із її передчасним упокоєнням

Klara Labuk19 вересня 2018 року, Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, в архієрейській резиденції в м. Ужгороді, відслужив заупокійну літію за народною чартистською України, солісткою Заслуженого академічного Закарпатського народного хору Кларою Ласлівною Лабик-Попович (22.09.1944, м. Ужгород, Карпатська Україна (Закарпаття) під окупацією Королівства Угорщини – 19.09.2018, м. Ужгород, Україна) в зв’язку із її передчасним упокоєнням на 75-му році земного життя.

Керуючий Карпатською єпархією УАПЦ Віктор відслужив заупокійну молитву з українськими жертвами насильницької пацифікації-терору Польщі проти українців Східної Галичини до 88-х роковин початку цієї каральної операції

jjjooo16 вересня, Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, голова Закарпатського обласного товариства борців за незалежність України в ХХ столітті, в архієрейській резиденції в м. Ужгороді, відслужив заупокійну молитву за українськими жертвами безбожної, антилюдської та насильницької пацифікації-терору окупаційного режиму Польської Республіки проти цивільного українського населення західноукраїнських земель Східної Галичини, що після 1919 – 1921 рр. опинились під польською окупацією, до 88-х роковин початку цієї ганебної антиукраїнської каральної операції.


У молитві до Господа Бога владика Віктор просив прощення всіх земних провин, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиками, дарування їх безсмертним душам вічного спокою та життя у піднебессі.

Історична довідка:

Пацифікація українського населення на західноукраїнських землях Східної Галичини польським окупаційним режимом (пол. Pacyfikacja Małopolski Wschodniej) — репресивна акція, проведена польською владою у вересні — листопаді 1930 року за наказом маршала Юзефа Пілсудського, із застосуванням поліції та армії проти українського цивільного населення західноукраїнських земель Східної Галичини.

Пацифікація супроводжувалась масовими арештами, побиттям та вбивствами людей, закриттям і руйнуванням українських установ в Галичині. Наслідком акції стала подальша значна радикалізація українського руху опору на західно-українських землях.

Пацифікація Східної Галичини відбувалася на тлі глибокої політичної кризи, яка охопила Польську Республіку у середині 1920-х років. Цей період ознаменувався боротьбою із внутрішньою опозицією, консолідацією режиму «санації» всередині польського суспільства із застосуванням маршалом Юзефом Пілсудським репресивних, часом — авторитарних методів правління.

Ці загальнодержавні потрясіння особливо відчутно проявлялися по відношенню до українського населення Східної Галичини, яка опинилася під польським контролем та окупацією після поразки Західноукраїнської Народної Республіки у 1919 році та Української Народної Республіки в 1921 році. Територія західноукраїнських земель Східної Галичини була офіційно насильно і без згоди української нації передана Лігою Націй 14 травня 1923 року до складу Польщі за умови вирішення українського питання: надання українцям Польщі автономії. Попри це, польська влада знехтувала цими зобов'язаннями, натомість активно проводила політику колонізації, асиміляції і загального утиску українського населення краю. Так, навіть сама назва «Галичина» була офіційно замінена на Східна «Малопольща», репресувалися українські політики, припинялося фінансування освіти українською мовою.

Рішення про «утихомирення» Галичини було прийняте 01 вересня 1930 року після консультацій голови держави Юзефа Пілсудського з міністром внутрішніх справ Славоєм Складовським. Перші каральні акції розпочалися 16 вересня 1930 року, тривали до 30 листопада 1930 року і охоплювали 450 населених пунктів у шістнадцяти районах західноукраїнських земель Східної Галичини. З середини вересня до пацифікації було залучено шістнадцять рот поліції, для здійснення якої підрозділи у кількості 80–150 осіб оточували українські села і проводили обшуки та допит мешканців. З кінця вересня та на початку жовтня 1930 року до поліційних акцій також долучились і військові підрозділи — полки уланів, полк кінних стрільців, з яких було виділено разом десять ескадронів кавалерії. У проведенні пацифікації військові підрозділи відзначились особливою жорстокістю і займалися переважно «екзекуціями». Пацифікація з участю поліції загалом охопила 325 українських населених пунктів у п'ятнадцяти повітах, а з участю війська — 168 українських місцевостей у чотирнадцяти повітах; загалом проведено 5195 обшуків, «умиротворено» близько 450 українських сіл із 3500.

Особлива увага каральних загонів була приділена не тільки місцевим українським активістам, вчителям, священикам, але й всім українським установам — школам, осередкам Просвіти, кооперативам. Під час акції у кожному селі окремі мешканці піддавалися «екзекуції» — побиттю, систематично руйнувалося майно селян, громадських установ та кооператив, зокрема, розбивались яйця, розсипались крупи, борошно та приправи, на які виливалась «нафта», синька, олія, оцет. Арештованих за заздалегідь складеними списками збирали в громадських приміщеннях, де кожному завдавали двадцять п'ять — тридцять, а то й більше ударів нагаєм, при цьому принижуючи ще й морально, тобто примушуючи лаяти Україну, виголошувати заздоровниці на честь Юзефа Пілсудського, співати польський гімн. Нарузі піддавалися всі прояви українства: написи українською мовою, цвинтарі Січових Стрільців, портрети Франка та Шевченка. Громади кожного населеного пункту, де проводилася пацифікація, також мали сплатити контрибуцію польській поліції та армії продовольством, худобою та фуражем. На практиці побиття людей та руйнування майна супроводжувалося ще й відвертим пограбуванням населення. Загалом, каральна акція мала відверте застосування загального терору проти українського цивільного, у переважній більшості невинного населення, що мало стати карою за нелояльність цілого краю до окупаційного польського режиму та вияв українського патріотизму.

Українське цивільне населення під час цієї терористичної акції не мало жодного захисту від свавілля польської поліції і армії. За українськими даними зазнали побоїв 1357 осіб, серед них 93 школярів (починаючи навіть з восьми років), понад 40 жінок було зґвалтовано, загинуло 13 осіб. Під час акції було арештовано 1739 осіб, переважно студентів та учнів шкіл. Вже на 17 березня 1931 року з 909 відданих під суд, більшість — 698 — було виправдано та звільнено. Крім суто поліційних та каральних акцій було арештовано кількох провідних українських політиків, закриті осередки Просвіти, Сокола та заборонена діяльність Пласту. У кількох містах були розпущені українські школи та гімназії — на кінець 1930 року на західноукраїнських землях Східної Галичини, що опинились під окупацією Польщі, залишилося лише чотири державні школи з українською мовою навчання.

Прес-служба Закарпатського обласного товариства
борців за незалежність України в ХХ столітті

Ректор КаУ, керуючий Карпатською єпархією УАПЦ єпископ Віктор Бедь провів зустріч з представниками Закарпатської обласної громадської організації «Меморіал» імені Василя Стуса

112213 вересня 2018 року, в м. Ужгороді, відбулась зустріч ректора Карпатського університету імені Августина Волошина, керуючого Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, єпископа Мукачівського і Карпатського Віктора Бедь з представниками Закарпатської обласної організації Всеукраїнської правозахисної організації «Меморіал» імені Василя Стуса. Зустріч пройшла в робочому кабінеті ректора університету та керуючого єпархією за ініціативою Правління Всеукраїнської правозахисної організації «Меморіал» імені Василя Стуса (голова організації Степан Кубів) та представників закарпатського обласного активу даної громадської організації в складі Петра Маркевича, Юрія Опаленика, Юрія Готри та Сергія Кузнєва.


Участь у зустрічі також прийняли протоієрей Сергій Урста, декан богословсько-філософського факультету Карпатського університету імені Августина Волошина, в. о. ректора Ужгородської української богословської академії, канцлер Консисторії Карпатської єпархії УАПЦ, Антоніна Вчорашня, відповідальний секретар Закарпатського обласного товариства борців за незалежність України в ХХ столітті, Орест Дідух, голова координаційного комітету Закарпатського національно-патріотичного об’єднання «Україна Соборна», керівник прес-служби університету та єпархії, Василь Біксей, іподиякон керуючого єпархією.

В ході зустрічі сторони обговорили питання співпраці, серед яких сприяння відродженню і утвердженню національної та духовної та спадщини української нації, просвітницька та патріотична робота в молодіжному середовищі, організація та проведення наукових семінарів і конференцій присвячених проблемам дослідження прав людини, історії українського націотворення, державного та церковного будівництва.

Відтак Петро Маркевич, за дорученням Правління ВПО «Меморіал» імені Василя Стуса, подарував владиці Віктору унікальне видання фотоальбому «За Україну, за її волю, за честь і волю, за народ!», з матеріалами і фотографіями приуроченими 100-річчю Української Національної Революції 1917 – 1921 рр.

У свою чергу, владика Віктор подякував за цінний подарунок, та подарував кожному із шановних гостей Біблію українською мовою, у перекладі митрополита УАПЦ Іларіона Огієнка, церковно-історичний календар, брошуру з історії українського церковного будівництва з найдавніших часів і до наших днів, а також іконку апостола українського Андрія Первозваного.

За результатами зустрічі сторони домовились підготовити проект меморандуму про співпрацю, який планується підписати у найкоротший термін.

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

Керуючий Карпатською єпархією УАПЦ єпископ Віктор удостоїв ряд нацгвардійців високими церковними нагородами до 27-річчя відновлення Державної незалежності України та 27-річчя створення Національної гвардії України

DSC 715312 вересня, Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви з архієрейським візитом відвідав нацгвардійців військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України в м. Ужгороді.

В Карпатському університеті імені Августина Волошина та Ужгородській українській богословській академії урочисто розпочали новий 2018 – 2019 навчальний рік

DSC 703910 вересня 2018 року, у великій актовій залі Карпатського університету імені Августина Волошина та Ужгородської української богословської академії відбулися урочистості з нагоди початку нового 2018 – 2019 навчального року.

Фоторепортажі

Prev Next

Відеорепортажі

Prev Next

uba banner

Карта єпархії

   (Закарпатська область)
zakarpatie map

varfolomey

Всесвятійший Варфоломей

Архієпископ Константинополя — Нового Риму,
Вселенський Патріарх


x 247c004d

Блаженнійший Макарій

Митрополит Київський
і всієї України,
Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви


 DSC1632

 

Преосвященнійший Віктор

єпископ Мукачівський і Карпатський