РПЦ та УПЦ МП відкрито закликає зневажати церковні канони, Вселенський патріархат, українську націю, державу Україну та Українську Церкву (відео із виступу прот. Дмитра Сидора, м. Ужгород)

sidorpido

Вищий пілотаж маразму, боговідступництва, брехні про історію Української Церкви, зокрема і на Закарпатті, вияву зневаги до Вселенської Церкви Христової та Вселенського Патріарха Варфоломія І, офіційне підтвердження зречення від Вселенського Православ'я, через зречення від Вселенського Патріарха, а також прояв відкритої і цинічної зневаги до української нації, Держави України та Української Церкви відкрито і щоденно лунає з вуст відомого сепаратиста та клірика Мукачівської єпархії УПЦ Московського патріархату прот. Дмитра Сидора, які він проповідує з церковного амвону на Закарпатті та йому подібні по всій Україні (відеоматеріал додається):

Керуючий Карпатською єпархією УАПЦ Віктор відслужив молебень за мир і благополуччя в Україні до 74-річчя звільнення Карпатської України від мадярських окупантів та України від німецько-нацистських захватчиків

777777728 жовтня 2018 року, Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, голова Закарпатського обласного товариства борців за незалежність України в ХХ столітті, в архієрейській резиденції в м. Ужгороді, відслужив молебень за мир і благополуччя в Україні, за перемогу Українського війська над підступними московсько-путінськими окупантами і терористами, за збереження життя і благополучне повернення додому всіх українських воїнів-захисників та полонених, за подолання розділення серед українських християн та утвердження єдиної Помісної Автокефальної Української Церкви до 74-річчя звільнення радянськими військами Карпатської України (Закарпаття) від окупації профашистського режиму Королівства Угорщини на чолі із регентом Міклошем Горті (період поетапної окупації: листопад 1938/ березень 1939 – жовтень 1944) та України від німецько-нацистських захватчиків на чолі із Адольфом Гітлером (період окупації: червень 1941 – жовтень 1944), яке відбулось 28 жовтня 1944 року.


Коротка історична довідка:

За період Другої світової війни (1939 – 1945), людські втрати України (убитими, закатованими до смерті, померлими від голоду та хвороб) склали біля 17 млн. чоловік, а в наслідок мадярської окупації Карпатської України Королівством Угорщини (1938/1939 – 1944) було піддано політичним репресіям біля 250 000 осіб (українців, євреїв, ром) з яких біля 150 000 чоловік були закатовані до смерті та убиті.

Прес-служба Закарпатського обласного товариства
борців за незалежність України в ХХ солітті

В Карпатській єпархії УАПЦ відслужили молебень за мир і благополуччя в Україні до 100-річчя проголошення Західноукраїнської Народної Республіки

100zunr19 жовтня 2018 року, Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Православної Церкви, голова Закарпатського обласного товариства борців за незалежність України в ХХ столітті, в архієрейській резиденції в м. Ужгороді, відслужив подячний молебень за мир і благополуччя в Україні, за національну і духовну єдність української нації, за перемогу Українського війська над підступними московсько-путінськими окупантами і терористами, за збереження життя українських воїнів-захисників та полонених в російсько-українській війні, за подолання розділення серед українських християн та утвердження єдиної Помісної Автокефальної Української Православної Церкви до 100-річчя проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (19.10.1918 – 15.03.1923).


Коротка історична довідка.

Західноукраїнська Народна Республіка була проголошена 19 жовтня 1918 року Українською Національною Радою в м. Львові в процесі розпаду Австро-Угорської імперії. До складу Західноукраїнської Народної Республіки увійшли, шляхом реалізації свого міжнародного права на національне самовизначення, етнографічні землі Галичини, Закарпаття та Буковини з українським населенням, які раніше перебували під окупацією Австро-Угорської імперії та її політичних сателітів Королівства Польщі, Королівства Угорщини та Королівства Румунії. Надалі, 22 січня 1919 року, Західноукраїнська Народна Республіка підписала Акт Злуки всіх українських етнографічних земель, звільнених після розпаду Російської імперії (лютий – березень 1917) та Австро-Угорської імперії (жовтень – листопад 1918), з Українською Народною Республікою (20.11.1917 – 18.03.1921) в єдиній Соборній Державі Україні.

Західноукраїнська Народна Республіка (19.10.1918 – 15.03.1923) припинила своє існування в наслідок зговору Західноєвропейських держав, учасників Антанти, які проігнорували політичну волю українців Західної України щодо свого національного самовизначення та входження до складу єдиної Соборної Держави України. Відповідно, шляхом окупації та рішень Західноєвропейських держав (1919 , географічні землі Західноукраїнської Народної Республіки (складової частини Української Народної Республіки) були передані: Галичина – Польщі (14.03.1923), Закарпаття – Чехословаччині (10.09.1919), Буковина – Румунії (10.09.1919) на правах надання українцям адміністративно-територіальних автономій в складі даних держав. Проте питання надання адміністративно-територіальної автономії українцям Західної України, з боку Польщі та Румунії в 1919 – 1939 рр. так і не було виконано, а щодо Закарпаття, то Чехословацька Республіки надала право на адміністративно-територіальну автономію українцям нашого краю тільки в жовтні 1938 року, напередодні початку Другої світової війни (під міжнародним тиском). Однак українці Карпатської України (Закарпаття), повноцінно так і не змогли повноцінно скористатись своїми адміністративно-територіальними автономним правами в наслідок поетапної окупації краю профашистським режимом Королівства Угорщини в листопаді 1938/березні 1939 – жовтні 1944 рр.

Прес-служба Закарпатського обласного товариства
борців за незалежність України в ХХ столітті

Єпископ УАПЦ Віктор (Бедь): Російська Церква та її структурний підрозділ УПЦ МП офіційно перейшли в розкол, позбавлений спасительної благодаті

rpc-ukraine

15 жовтня 2018 року, Синод Російської Православної Церкви, участь в якому взяв і глава Української Православної Церкви Московського патріархату митрополит Онуфрій Березовський, ухвалили рішення про припинення євхаристичного спілкування із Вселенським патріархатом, Матір’ю Церквою та Всесвятійшим Варфоломієм І (Архонтонісом), Архієпископом Константинополя, Вселенським Патріархом. За коментарем з даного питання на предмет того чи відповідають дії та рішення Московської Церкви положенням канонічного права та догматам Вселенської Церкви Христової, кореспондент газети «Срібна Земля» звернувся до Преосв’ященнійшого Віктора (Бедь), єпископа Мукачівського і Карпатського, керуючого Карпатською єпархією Української Автокефальної Церкви, доктором богословських наук, доктором юридичних наук, професором.

Єпископ Віктор (Бедь): Вселенський патріархат визнав 101-річну боротьбу УАПЦ за відновлення своїх канонічних прав та утвердження своєї церковної автокефалії

vladddddd

11 жовтня 2018 року Святий Синод Константинопольської Православної Церкви (Вселенського патріархату) ухвалив історичне та доленосне рішення щодо визнання канонічних прав і здобуття церковної автокефалії Української Церкви. З цього питання наш кореспондент звернувся за коментарем до Преосвященнійшого Віктора (Бедь), єпископа Мукачівського і Карпатського, керуючого Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви (м. Ужгород).


Кор.: Ваше Преосвященство, які саме за канонічно-правовим змістом та значенням для Українського Православ’я було ухвалено Священним Синодом Вселенського патріархату 11 жовтня 2018 року в Стамбулі.

Єпископ Віктор (Бедь): Напередодні великого і одного із самих шанованих свят серед українців, Покрова Пресвятої Богородиці, Священний Синод Константинопольської Православної Церкви, під головуванням Всесвятійшого Варфоломія І (Архонтоніса), Вселенського Патріарха, ухвалив довгоочікувані, доленосні та історичні рішення щодо визнання 101-річної боротьби української нації та Української Автокефальної Православної Церкви за відновлення своїх канонічних прав та утвердження своєї церковної автокефалії поміж усіма Помісними Церквами у світі. Тепер вірні, духовенство та єпископат Української Автокефальної Православної Церкви (1917 – 2018) та Української Православної Церкви Київського патріархату (1992 – 2018) рівноправно і канонічно мають можливість перебувати у євхаристичному спілкуванні з усіма Автокефальними Помісними Церквами.

Рішенням Вселенського патріархату від 11 жовтня 2018 року проголошено та канонічно урегульовано наступні питання:

  1. Підтверджено подальше проведення поетапного канонічно-церковного процесу щодо надання Автокефалії Українській Церкві Константинопольською Матір’ю Церквою.
  2. Відновлено офіційну церковну юрисдикцію Константинопольської Православної Церкви в Україні та Ставропігію Вселенського Патріарха в Києві, як одну із багатьох ставропігій на Україні, які діяли і діють на теренах етнічних українських земель з 862 року по сьогодні (зокрема і після розділення та окупації України іноземними державами в ХУІІІ – ХХ ст. ст.).
  3. Розглянуто і позитивно задоволено прохання про апеляцію Предстоятеля Української Православної Церкви Київського патріархату Філарета (Денисенка), апеляції Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви Макарія (Малетича), їх послідовників: єпископів та духовенства УАПЦ та УПЦ КП, які опинились у схизмі не з догматичних причин, у відповідності до канонічних прерогатив Константинопольського Патріарха отримувати, приймати і розглядати такі звернення від ієрархів та інших священнослужителів з усіх Автокефальних Церков. Відповідно всі єпископи і духовенство Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви Київського патріархату канонічно поновлені у своєму єпископському або священицькому сані з одночасним відновленням євхаристичного сопричастя їхніх вірних з Церквою Христовою.
  4. Відмінено Синодальний лист Константинопольської Православної Церкви 1686 року про тимчасову передачу права, шляхом ікономії, Московському Патріарху призначати Митрополита Київського і всієї Русі, який мав обиратись Собором Української Церкви, був зобов’язаний згідно церковних канонів визнавати і виголошувати першим ім’я Вселенського Патріарха, та проголошувати і підтверджувати свою канонічну належність та канонічну належність Київської Митрополії до церковної юрисдикції Константинопольської Матері Церкви.
  5. Закликано всіх представників Православних Церков в Україні (Української Автокефальної Православної Церкви, Української Православної Церкви Київського патріархату та Української Православної Церкви Московського патріархату) утримуватись від незаконного привласнення храмів, монастирів та іншого майна, які належать різним церковним юрисдикція, а також від вчинення будь-яких насильницьких дій та помсти поміж собою, керуючись вченням Спасителя нашого Ісуса Христа про мир і любов поміж близьким.

Таким чином, вище зазначеним рішенням Священного Синоду Константинопольської Православної Церкви, Матері Церкви, знято будь-які канонічно-церковні перепони і заборони щодо скликання і проведення в Україні об’єднавчого Архієрейського Собору за участі єпископату Української Автокефальної Православної Церкви, Української Православної Церкви Київського патріархату, Української Православної Церкви Московського патріархату (з числа бажаючих) та за участі Екзархів чи інших представників Вселенського Патріарха в Україні для проголошення єдиної Помісної Автокефальної Української Православної Церкви, затвердження її Статуту та обрання свого Першоієрарха та інших органів церковного управління.

Скликання та проведення такого об’єднавчого Собору українських єпископів повинно відбутись в м. Києві у короткому часі.

Відтак після проголошення єдиної Помісної Автокефальної Української Православної Церкви та обрання її церковних органів управління, Священний Синод Константинопольської Православної Церкви та Вселенський Патріарх Варфоломій І (Архонтоніс) зможуть перейти до завершального етапу ухвалення рішення про надання та вручення Томосу про Автокефалію Українській Церкві.

Кор.: Оглядаючись на пройдений шлях боротьби української нації за відновлення історичної правди, канонічних прав та здобуття Автокефалії Української Церкви на ХХ – початок ХХІ ст. ст. кого із видатних церковних діячів Ви могли би згадати сьогодні.

Єпископ Віктор (Бедь): Шлях до відновлення канонічних прав та здобуття Автокефалії Української Церкви був тривалий, тернистий, трагічний і важкий, як у попередні століття, так особливо в ХХ – початку ХХІ ст. ст. Тож сьогодні коли ми стали учасниками і свідками відновлення канонічних прав нашої древньої, майже 2000-літньої (від благословення апостола українського Андрія Первозваного), Української Церкви найперше хочу молитовно згадати і подяку в першу чергу тим нашим співвітчизникам, патріотам і церковним діячам, які уже відійшли у вічність, але своїми подвижницьким життям і вірністю перед українською нацією, Українською Державою і Церквою Христовою зробили все можливе і не можливе, щоб сьогоднішній Великий День Правди і Перемоги відбувся в житті всього боголюбивого і миролюбивого українського народу.

В числі тих, яких ми повинні з великою пошаною і вдячністю загадати в першу чергу, це:

-         священномученик Олексій Дородніцин (02.11.1859 – 1919), архієпископ Володимирський і Суздальський, голова Всеукраїнської Православної Церковної Ради (23.11.1917 – 21.01.1918), політично переслідуваний і репресований Російською Православною Церквою (Московським патріархатом) за підтримку Автокефалії Української Церкви, політично переслідуваний, репрсований і убитий Московським окупаційним комуністично-радянським режимом Російської РФСР;

-         святитель, священномученик Василь Липківський (19.03.1864 – 27.11.1937), Митрополит Київський і всієї України, Першоієрарх відродженої Української Автокефальної Православної Церкви (21.10.1921 – 22.10.1927), член Всеукраїнської Православної Церковної Ради (23.11.1917 – 21.01.1918), член Святого Синоду відродженої УАПЦ (1919 – 1920), політично переслідуваний Російською Православною Церквою (Московським патріархатом), політично переслідуваний, репресований і убитий Московським окупаційним комуністично-радянським режимом Союзу РСР;

-         священномученик Агапіт Вишневський (28.07.1867 – 1924), архієпископ Катеринославський і Маріупольський, член Всеукраїнської Православної Церковної Ради (23.11.1917 – 21.01.1918), член Святого Синоду відродженої УАПЦ (1919 – 1920), політично переслідуваний, репресований і убитий Московським окупаційним комуністично-радянським режимом Російської РФСР та Союзу РСР;

-         праведник, Блаженнійший Діонісій Валединський (04.05.1876 – 15.03.1960), Митрополит Варшавський і Волинський, і всієї Польщі, Першоієрарх Православної Автокефальної Церкви в Польщі (27.02.1923 – 15.03.1960), Патріарх всієї України (09.04.1944 – 15.03.1960), член Святого Синоду відродженої УАПЦ (1919 – 1920), ініціатор відновлення єпископської ієрархії та діяльності відродженої УАПЦ (1942 – 1944);

-         священномученики єпископи, духовенство, чернецтво та вірні відродженої УАПЦ (1917 – 1941 та в повоєнні роки Другої світової війни), які політично переслідувались Російською Православною Церквою (Московським патріархатом), а також були репресовані і убиті Московським окупаційним комуністично-радянським режимом Російської РФСР та Союзу РСР;

-         праведник, Високопреосвященнійший митрополит Полікарп Сікорський (02.07.1875 – 22.10.1953), адміністратор відновленої, з благословення Блаженнійшого Митрополита Діонісія Валединського, Першоієрарха Православної Автокефальної Церкви в Польщі, Української Автокефальної Православної Церкви (1941 – 1944), Першоієрарх УАПЦ в Діаспорі (1945 – 22.10.1953), політично переслідуваний Російською Православною Церквою (Московським патріархатом) та Московським окупаційним комуністично-радянським режимом Союзу РСР;

-         праведники, єпископи відновленої в роки Другої світової війни Української Автокефальної Православної Церкви, які були висвячені в 1942 – 1944 рр. єпископатом Православної Автокефальної Православної Церкви і надалі були політично переслідувані Російською Православною Церквою (Московським патріархатом) та Московським окупаційним комуністично-радянським режимом Союзу РСР (1945 – 1991), але ціною свого подвижницького життя і діяльності зберегли УАПЦ в Україні, Канаді, США та Діаспорі;

-         праведник, митрополит УАПЦ Іоанн Теодорович (06.10.1887 – 03.05.1971), єпископ відродженої УАПЦ (26.10.1921 – 1950), Першоієрарх УПЦ Канади (1924 – 1950), Першоієрарх УПЦ США (1950 – 1971);

-         праведник, митрополит Іларіон Огієнко (14.01.1882 – 29.03.1972), митрополит УАПЦ (від 1944), Першоієрарх УПЦ Канади (1951 – 1972), політично переслідуваний Російською Православною Церквою (Московським патріархатом) та Московським окупаційним комуністично-радянським режимом Союзу РСР;

-         праведник, Святійший Мстислав Скрипник (10.04.1898 – 11.06.1993), Патріарх Київський і всієї України, Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви (06.06.1990 – 11.06.1993), Першоієрарх УАПЦ в США та Діаспорі (1971/1969 – 1993), єпископ УАПЦ (з 1942), політично переслідуваний Російською Православною Церквою (Московським патріархатом) та Московським окупаційним комуністично-радянським режимом Союзу РСР;

-         праведник, Блаженнійший Володимир Сабодан (23.11.1935 – 05.07.2014), Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель УПЦ МП (27.05.1992 – 05.07.2014), прихильник Автокефалії Української Церкви.

І це дуже і дуже короткий перелік тих праведників та церковних діячів, які в ХХ – початку ХХІ ст. ст. приклали свої зусилля та жертовно прислужили українській нації, Українській Державі та Українському Православ’ю на шляху до відновлення канонічних прав і здобуття Автокефалії Української Церкви.

Розмову провела редактор відділу газети «Срібна Земля»
Антоніна Вчорашня.

Керуючий Карпатською єпархією УАПЦ єпископ Віктор очолив Божественну Літургію в кафедральному храмі Ужгорода та помолився за українських освітян

DSC 959907 жовтня 2018 року, у 19-ту неділю після П’ятидесятниці, в кафедральному храмі Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви апостола українського Андрія Первозваного в м. Ужгороді було відслужено Божественну Літургію, яку очолив Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією УАПЦ у співслужінні протоієрея Сергія Урсти, канцлера Консисторії єпархії, протоієрея Ростислава Криворочка, протоієрея Сергія Уманціва та протодиякона Івана Жабляка.

АНДРІЙ ЮРАШ: ПОНАД 50% ГРОМАД УПЦ МП ПЕРЕЙДУТЬ ДО ЄДИНОЇ ПОМІСНОЇ ЦЕРКВИ

CorelDRAW X7 Graphic

Директор департаменту у справах релігій вважає, що СБУ має перевірити діяльність парамілітарних структур Московського патріархату

За оперативною інформацією СБУ, проросійські сили в Україні готуються до повномасштабних провокацій, результатом яких має стати захоплення культових споруд. Мета Росії – створити «керований хаос».

Керуючий Карпатською єпархією УАПЦ єпископ Віктор очолив Божественну Літургію в день святкування Різдва Пресвятої Богородиці

DSC 801221 вересня 2018 року, в день дванадесятого свята Різдва Пресвятої Богородиці, в кафедральному храмі апостола українського Андрія Первозваного в м. Ужгороді Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церквиу було відслужено святкову Божественну Літургію. Богослужіння очолив Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією УАПЦ у співслужінні протоієрея Ростислава Криворучко та протодиякона Івана Жабляка.

Вітання єпископа Мукачівського і Карпатського УАПЦ Віктора до Дня партизанської слави!

285Висиокодостойні та дорогі ветерани партизанського руху в Україні минулого століття та сьогодні діючі підпільники-бійці партизанського фронту у боротьбі із московсько-путінськими окупантами!

Фоторепортажі

Prev Next

Відеорепортажі

Prev Next

uba banner

Карта єпархії

   (Закарпатська область)
zakarpatie map

x 247c004d

Блаженніший Епіфаній

Митрополит Київський
і всієї України, Предстоятель
Православної Церкви України


 DSC1632

 

Преосвященнійший Віктор

єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією