ЗВЕРНЕННЯ АРХІЄРЕЙСЬКОГО СОБОРУ УАПЦ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ З НАГОДИ 25 ї РІЧНИЦІ ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

csm DSC 0185rr bc59b37077В житті українського народу День Незалежності містить особливо глибин­ний зміст, який уособлює в собі історичні, духовні й культурні надбання народу за багатовіковий період розвитку й утвердження в цьому світі. Хрещення Русі, благовіщене апостолом Андрієм Первозванним на Київських горах і завершене Великим князем Володимиром більш ніж тисячу років тому, підвело остаточну риску під нелегкими цивілізаційними пошуками різноплемінного слов’янського народу, вказавши єдино вірний шлях єднання з Богом в істині й дало могутній поштовх до формування єдиної нації та державності.

Але доля нашої Вітчизни впродовж багатьох століть була такою ж важкою, як і доля всіх українців, які в безлічі поневірянь та випробувань, долаючи смерте­льні небезпеки, утверджували себе в Богом дарованій свободі. З волі Божої, без якої ніщо не звершується, що повинне звершитися, бо сказано: «Усе через Нього сталося» (Ін., 1:3), Україна здобула незалежність. Здобула її мирно, але перед тим, особливо в двадцятому столітті, заплативши за неї великою кров’ю свого народу.

Відзначаючи 25-річний ювілей незалежності України, піднесімо наші подя­чні молитви Всевишньому Богу за Його незбагненну милість, даровану нашому народу: родючі землі, безліч річок і озер, незліченні багатства надр, а найбільше багатство - український народ, який має душу люблячу, серце, наповнене вірою і милостивістю, вдачу працьовиту, глибоку мудрість, непохитну волю долати труд­нощі та випробування.

25-річний ювілей нашої Вітчизни ми зустрічаємо, гідно пройшовши й нові тяжкі випробування. Революція гідності сколихнула в душах українців волелюб­ний дух предків, дух доблесної честі й відваги, давши кожному відчуття причет­ності й відповідальності за долю України, за право жити у вільній і демократичній державі.

А коли сталися сепаратистські заворушення і військова агресія Росії на Схо­ді України, наш благочестивий народ під опікою українських Церков проявив та­ку силу національної свідомості й патріотичного підйому, ставши на захист рідної землі, що одна з наймогутніших армій світу розбилася об непохитний український дух. Кращі сини Вітчизни стали на нерівний бій із ворогом, жертвуючи своїм життям із переконанням, що краще вмерти гідною смертю, ніж втратити майбутнє народу й самому жити в неволі.

Пройшовши в боротьбі за утвердження серед інших суверенних народів двадцятип’ятирічний шлях, український народ усвідомив усю неоціненність Бо­жого дару жити у вільній, суверенній і незалежній державі, адже сказав Господь: «Буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете» (2 Кор., 6:18). І цього дару вже ніхто не зможе у нас відібрати, бо, посягнувши на гідність нашої свободи, стане всупереч волі Творця!

Виборюючи волю і свободу своїй Батьківщині в героїчних визвольних зма­ганнях, наш народ ніколи не забував слова Господа Ісуса Христа: «Я є дорога, правда і життя» (Ін., 14:16), і йшов тільки цією дорогою, освячуючи її жертовною кров’ю, творячи багатогранну, глибоку духовність, основою якої стала віра в Бо­га. З висоти сьогоднішнього державного ювілею, переглядаючи героїчну історію УАПЦ, ми також усвідомлюємо значення всіх тих величезних жертв, які поніс український народ і вірні нашої Церкви зокрема.

 Наша Українська Автокефальна Православна Церква, яка має столітню істо­рію духовного опікування українського народу та його національно-визвольної боротьби за незалежність України і православ’я, стала духовною опорою у держа­вному і церковному творенні. Відродившись втретє в 1988 році за радянських ча­сів, наша Церква-Мучениця провістила воскресіння України і здобуття нею дер­жавної самостійності. І ми переконані в тому, що, зміцнювана Силою Святого Духа, освячена кров’ю святих мучеників, наша Церква й надалі буде прикладом мужності і джерелом Божого благословення для українського народу в його пра­ведній боротьбі за утвердження державності й православної віри.

Нині Господь поклав на кожного з нас велику відповідальність не тільки за збереження історичних надбань наших славних попередників, а й збереження і утвердження Божого дару свободи нашої Матері-України. І прикладом у цьому для нас повинні бути герої Небесної сотні, а також добровольці, які першими принесли себе в жертву на вівтар рідної Вітчизни, і наші мужні воїни, які щомиті жертвують своїм життям за єдину і вільну Україну.

Переглядаючи сьогодні героїчні сторінки нашої історії, ми бачимо, що наша Церква, як любляча мати, обіймає своїми крилами кожну свою дитину — і вірну, і заблукалу, даючи їй надію на краще життя у вічності.

В цей нелегкий час наша Українська Автокефальна Православна Церква пі­дносить до Господа подячні молитви за даровану милість жити у вільній державі, молитися до Бога українською мовою в рідній Церкві, любити Україну, як і Бога-Отця, понад усе на світі, неустанно вносячи свій вклад у розквіт Вітчизни. Молімо також Господа Ісуса Христа за те, щоб не лилася кров на Богом даній українській землі, щоб не окроплювалася вона гіркими сльозами вдів і матерів, щоб запанува­ла між нами християнська любов. А ще молімося за воїнів української армії і всіх захисників землі рідної, молитвою зміцнюймо дух та волю українського народу в його героїчній борні за свободу і в наполегливій праці на благо Вітчизни.

І нехай Воскреслий Спаситель у Своєму жертовному подвигу спасіння всіх нас, всього людства від погибелі, буде нам дороговказом на шляху правди і добра — єдиному шляху, де ми пізнаємо всю повноту життя у свободі і радості в Господі нашому Ісусові Христові.

Благодать Господа і Бога нашого Ісуса Христа нехай буде з нами усіма до кінця віку. Амінь!

Архієрейський собор УАПЦ

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Фоторепортажі

Prev Next

Відеорепортажі

Prev Next

uba banner

Карта єпархії

   (Закарпатська область)
zakarpatie map

varfolomey

Всесвятійший Варфоломей

Архієпископ Константинополя — Нового Риму,
Вселенський Патріарх


x 247c004d

Блаженнійший Макарій

Митрополит Київський
і всієї України,
Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви


 DSC1632

 

Преосвященнійший Віктор

єпископ Мукачівський і Карпатський