В Карпатській єпархії УАПЦ в Ужгороді відслужили молебень до преподобного Іова Угольського (Кундрі)

Iov Ugolskiy18 вересня Преосвященнійший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, ректор Карпатського університету імені Августина Волошина та Української богословської академії в Ужгороді відслужив ранковий молебень до преподобного Іова Угольського (Кундрі) (18.05.1902 – 28.07.1982) у день ушанування святого.

У молитвах до святого Владика Віктор просив його молитовного заступництва перед Всемилостивим і Всемогутнім Господом Богом за увесь український народ та державу нашу Україну, та мир у ній, та особливо за закарпатців та святу Закарпатську землю, одним із небесних покровителів та заступників яких є і преподобний Іов Угольський (Кундря), повідомляє прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ.

ПРЕПОДОБНИЙ ІОВ УГОЛЬСЬКИЙ (КУНДРЯ)

Преподобний Іов (в миру Іван Георгійович Кундря) народився 18 травня 1902 року в с. Іза Хустського району на Закарпатті, що входило на той час до складу Австро-Угорської імперії, в багатодітній сім'ї Георгія Кундрі та Анни Мадяр. В сім'ї було п'ятеро братів та три сестри. Майбутній преподобний народився саме в той час, коли на Зкарпатті розпочався масовий рух за відродження прабатьківської православної віри. Тож з юнацьких років, разом із братом Юрієм, ІванНародився Іван якраз в той час коли на Закарпатті відроджувалось Православ'я Разом із братом Георгієм, Іван долучається до православного руху на Закарпатті в умовах переслідування православних християн з боку мадярської влади та адміністрації Мукачівської греко-католицької єпархії.

У рідному селі Іза Іван Кундря закінчив восьмирічну народну школу, а в 1920 році господарські курси. З 1924 по 1925 рр. був призваний на строкову службу до лав чехословацької армії, так як на той уже час Закарпаття під назвою Підкарпатська Русь, згідно умов міжнародного Сен-Жерменського мирного договору 1919 року, тимчасово на правах автономії (в зв'язку із військовою агресією комуністично-більшовицької Московії та Польщі проти Української Народної Республіки) було включено до складу новоствореної Чехословацької Республіки. Службу проходив в Михайлівцях (Словаччина).

В 20-х роках ХХ сторіччя у Свято-Пантелеімонівському руському (давньоукраїнському) монастирі на Афоні несло свій чернечий подвиг досить значна кількість закарпатців. І якраз сюди, і вирішив направитись після військової служби Іван Кундря. Але прийняти його у монастир відмовили. Основною причиною такої відмови була тодішня політика грецької влади, яка була направлена на еллінізацію Афона. 10 вересня 1926 р. влада Греції прийняла Закон, згідно якого всі монахи, незалежно від національності, вважались грецькими підданими. За цим Законом, в афонські монастирі заборонялось приймати осіб котрі не мали грецького громадянства, а відповідно, таким особам відказували у видачі віз та паспортів.

Після неодноразових невдалих спроб потрапити до монастирів на горі Афон, Іван Кундря закінчує в 1928 році пастирсько-богословські курси при Свято-Миколаївського чоловічого монастиря с. Іза. Після закінчення курсів майбутній преподобний разом із однодумцями розпочинаю будівництво монастиря в присилку Городилово під Хустом. В 1930 р. Іван Кундря, Василь Орос, ієромонах Пантелеймон Кундря та інші, взамін свої земельних ділянок в с. Ізі, викупили невеличку ділянку в Городилові. Першим настоятелем новоствореного скита на честь Святої Трійці став архімандрит Олексій Кабалюк, в майбутньому преподобний (2001)., а відтак архімандрит Амфілохій Кемінь.

22 грудня 1938 року архімандрит Олексій Кабалюк постриг послушника Городиловського скита Івана Кундрю в ченці з нареченням імені Іов.

Іов Кундря з великою радістю підтримував становлення Карпатської України (1938-1939), палким прихильником якої був, але в березні 1939 року після її окупації військами фашистської Угорщини, монах Іов (Кундря) в 1940 році втікаючи від жандармських переслідувань, переходить кордон із Радянським Союзом де був заарештований і засуджений комуністично-радянським режимом до 25 років таборів з відбування покарання у Воркуті, а відтак на Колимі і Норильську.

В 1942 році монаха Іова, як громадянина Чехословацької республіки, взамін ув'язнення в комуністично-радянських таборах, добровільно вступив до лав чехословацького корпусу генерала Людовика Свободи, що формувався на території СРСР. Військову службу проходив артилеристом. По закінчені війни монах Іов (Іван Кундря у миру) у був складі охоронного підрозділу при чехословацькому посольстві у Москві. В 1945 році був демобілізований і повернувся в рідну обитель на Закарпатті.

14 листопада 1945 року архімандрит Олексій Кабалюк звернувся з листом до єпископа Мукачівського і Ужгородського Російської Православної Церкви Нестора Сидорука з наступним проханням: «Прошу рукоположить в иеродиаконы монаха Иова Кундрю, который есть моим заместителем в ските Городилово». 16 листопада 1945 року відбулась хіротонія монаха Іова Кундрі у ієродиякони, а 7 квітня цього ж року Владика Нестор рукоположив ієродиякона Іова в сан ієромонаха. Рукоположення було звершено у день Благовіщення Пресвятої Богородиці. Відтак, за підтримки архімандрита Олексія Кабалюк, на загальних зборах чернечої братії Іов Кундря був обраний настоятелем Городиловського скита.

За часи настоятельства о. Іова, обитель стала розширюватись та укріплятись. Було збудовано трапезну, братський корпус, кухню. В мостирі щоденно звершувались богослужіння, сповідувались та причащались багато чисельні православні християни.

В 1947 році ієромонах Іов Кундря був возведений в сан ігумена. В 1950 році архієпископ Львівський, Тернопільський та Мукачево-Ужгородський РПЦ (МП) Макарій Оксіюк благословляє ігумена Іова бути духовником не лише для Городилівського скита, але і для Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря, котрий незадовго до того було повернуто Православній Церкві від перебування у юрисдикції Мукачівської греко-католицької єпархії (що свого часу після заборони Австро-Угорською імперською владою Православної Церкви на Закарпатті, в першій половині ХУІІІ ст., був переданий уніатам).

За керуючого Мукачівською єпархією Російської Православної Церкви єпископа Варлаама Борисевича, комуністично-радянським режимом СРСР та УРСР на Закарпатті, як і по всій Україні та сприяння правлячого єпископа, розпочинається черговий наступ на права монастирів та скитів. Проти такої комуністично-радянської антицерковної політики та бездіяльності єпископа Варлаама Борисевича рішуче виступає ігумен Іов Кундря, та навіть підписується в колективному листі-скарзі до Московського патріарха Олексія І, в якому духовенство просило вплинути на антицерковні дії керуючого Мукачівською єпархією Московського патріархату на Закарпатті. Після цих подій майбутній преподобний потрапляє у немилість правлячого єпископа Мукачівською єпархією РПЦ (МП) Варлаама Борисевича. Єпархіальне начальство звільняє ігумена Іова від обов'язків настоятеля Городиловського скита, а сам скит у короткому часі закривають.

В 1958-1959 рр. ігумен Іов Кундря перебуває та несе свій чернечий подвиг у Свято-Миколаївському монастирі с. Іза-Карпутлаш Хустського району, потім у Спасо-Преображенському монастирі с. Теребля Тячівського району, в якому певний час був настоятелем. Але невдовзі і ці монастирі були закриті комуністично-радянським режимом і майбутній преподобний виконує свій священницький та чернчий послух на приходських парафіях в с. Угля Тячівського району та в с. Монастирець Хустського району.

З 1962 року і аж до своєї смерті, 28 липня 1985 року, архімандрит (1966) Іов Кундря служив настоятелем храму святого Димитрія Солунського в с. Мала Уголька Тячівського району, де колись у давнину був монастир.

В пам'яті православних християн отець Іов Кундря запам'ятався як безкорислива, глибоко віруюча і смиренна людина Божа. За побожне життя він отримав від Бога дар прозорливості та оздоровлювати молитвою хворих.

За п'ять років до своєї смерті – 25 лютого 1980 року, архімандрит Іов Кундря склав заповіт, в якому сповіщав: «Я, нижеподписавшийся архимандрит Иов, 20 лет прожил в Малой Угольке при храме св. .Димитрия. Моя жизнь подходит к концу, скоро мне исполнится 80. Неизвестен день моей смерти. Много священников завещают похоронить их в монастыре или в родных сёлах, а я запрещаю куда-нибудь увозить моё грешное тело. Завещаю отпеть монашеским чином и похоронить возле креста на средине кладбища».

28 липня 1985 року, в день пам'яті рівноапостольного Великого князя Київського Володимира, архімандрит Іов Кундря мирно відійшов до Господа Бога. В день своєї смерті, в неділю, він відслужив Божественну літургію, проголосив проповідь та виконав всі необхідні треби для віруючих. В той же ж день, о 10-й годині вечора, з молитвою на вустах він закінчив своє земне життя. Чин похорону, який очолив архімандрит Єфрем Молнар, було звершено 31 липня 1985 року.

18 вересня 2008 року, в с. Мала Уголька Тячівського району Закарпатської області, відбулося прославлення преподобного Іова Угольського (Кундрі). Святкове богослужіння з цього приводу очолив Блаженнійший Володимир, Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель Української Православної Церкви Московського патріархату разом с багатьма архіпастирями та чисельним духовенством у присутності декількох тисяч православних християн.

+ Віктор Бедь,

єпископ Мукачівсьикй і Карпатський,
Української Автокефальної Православної Церкви

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Фоторепортажі

Prev Next

Відеорепортажі

Prev Next

kemonach

Карта єпархії

   (Закарпатська область)
zakarpatie map

varfolomey

Всесвятійший Варфоломей

Архієпископ Константинополя — Нового Риму,
Вселенський Патріарх


x 247c004d

Блаженнійший Макарій

Митрополит Київський
і всієї України,
Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви


 DSC1632

 

Преосвященнійший Віктор

єпископ Мукачівський і Карпатський