80-річчя проголошення автономії Карпатської України

golovna32165432111 жовтня виповнюється 80 років від проголошення автономії нашого краю у складі першої Чехословацької республіки. Уперше за багато століть закарпатські українці набули власної державності – наразі у формі автономії. Але, щоб увійти до цього здобутку довелося чекати і боротися довгі два десятиліття. Власне, усе міжвоєнне двадцятиліття на Закарпатті було для місцевих українських сил суцільною боротьбою за автономію як за перший етап утвердження української державності.

100-річчя проголошення Західноукраїнської Народної Республіки та національне самовизначення українців Закарпаття в 1918 - 1919 рр.

44693927 517637478662780 2294995133004775424 nВ жовтні – листопаді 1918 року процеси розпаду Австро-Угорської імперії перейшли в завершальну фазу. Поряд із іншими поневоленими імперією народами, питання про своє національне самовизначення та відновлення своєї української державності підняли і українці (русини) Галичини, Закарпаття і Буковини.


18 жовтня 1918 року в приміщенні Народного Дому у Львові було зібрано українські представницькі збори, (Українську Національну Раду), в якій взяло участь приблизно 500 осіб.
До її складу входили всі українські депутати обох австрійських палат (Палати послів і Палати Панів), крайових сеймів Галичини й Буковини, представники єпископату, по три представники українських партій з цих земель; крім того, кооптовано видатніших непартійних фахівців, представників молоді, проведено вибір від повітів та міст і дано місце представництву національних меншостей, які цим правом не скористалися. Усього Рада мала 150 членів (планувалось: всього — 226, з них (пропорційно до відсотку від загальної кількості громадян) українці — 160, поляки — 33, євреї — 27, німці — 6).
19 жовтня 1918 року було проголошено Прокламацію Української Національної Ради, у якій йшлося про утворення Української держави на українських етнічних землях у складі Австро-Угорщини, необхідність підготовки Конституції, у якій визнавалось за національними меншинами, які мали обрати до УНР своїх представників, право на національно-культурну автономію. Передбачалось, що до складу Західноукраїнської Народної Республіки мала б увійти також "українська полоса північно-східної Угорщини" – історичної території Закарпаття.
13 листопада 1918 року Українська Народна Рада затвердила конституційні основи новоствореної держави – "Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії", у якому, зокрема, йшлося про належність до Західноукраїнської Народної Республіки українських частин колишніх угорських комітатів Закарпаття: Спіш, Шаріш, Земплин, Унґ, Берег, Угоча та Мараморош. 
І хоча ще 9 жовтня 1918 року, (в умовах іще існування Австро-Угорської імперії), після віча в Ужгороді було створено Руську (Українську) Народну Раду, яка поставила питання про автономію для русинів Угорської Русі, та вже 8 листопада на вічі у Старій Любовні (Пряшівщина) та Ясіня (Мараморощина) українці нашого краю вимагали виходу зі складу Королівства Угорщини та об’єднання нашого краю з Україною. Свої претензії на частину земель Закарпаття висловило і Королівство Угорщини, а після 28 жовтня 1918 року – і новопроголошена Чехословацька Республіка.
8 листопада 1918 року на загальнонародних зборах в Ясиня було проголошено з’єднання з Україною та створення власного органу влади – Української Народної Ради, яку очолив Степан Клочурак.
За входження Закарпаття до складу України також висловились народні збори та створені Руські (Українські) Народні Ради в Хусті – 10.11.1918 р., Бардієві – 17.11.1918 р., Свиднику – 29.11.1918 р., Стропковому – 30.11.1918 р., Лаборці – 02.12.1918 р., Сваляві - 08.12.1918 р., Сиготі – 18.12.1918 р., Ясіня – 08.01.1919 р. та Хусті – 22.01.1919 р.
У цей же час, як згадував громадсько-політичний діяч Карпатської України Августин Штефан (1893–1986): «Мадярофільський адвокат – Іван Гощук скликав на день 18 грудня 1918 збори гуцулів до Сигота, щоби проголосити вірність Мадярщині. Однак гуцули не дали йому докінчити промови, стягли його з трибуни і поставили рахівського адвоката д-ра Михайла Бращайка на голову зборів. Збори проголосили з'єднання Закарпаття з Україною і вибрали Марамороську Руську (Українську) Народну Раду, яка присягла на синьо-жовтий прапор і заявила, що буде завжди боронити права українського народу.
До складу Марамороської Руської (Української) Ради було обрано: адвоката, доктора права Михайла Бращайка (голова), адвоката із Рахова, доктора права Августина Штефана (заступник голови), професора гімназії з Сигота о. Андрія Медведського та з Ясіня – Василя Климпуша (писарі), адвоката, доктора права – Юлія Бращайка (касир), з Ясіня – Стефана Клочурака, з Сигота – Антона Грабара та Івана Гощука, з Вільхівців - Михайла Андрашка, з Ремет - о. Петра Долиная, з Рахова – Стефана Тівадара, Євгена Пуза та з Ізи – Василя Кеменя.
Створена у Сиготі Руська (Українська) Народна Рада розпочала підготовку до скликання на 21 січня 1919 року загального конгресу "всіх русинів» Угорської Русі у Хусті для ухвалення всенародного рішення про входження Закарпаття до складу єдиної Соборної Держави України.
Та міжнародна ситуація не сприяла тому, щоб питання національного самовизначення українців (русинів) Закарпаття та входження краю до складу України були вирішені позитивно. Західноєвропейські держави, діючи в інтересах Королівства Румунії, Польської Республіки та Чехословацької Республіки, вирішили інакше розпорядитись долею нашого краю та більше ніж 500 000-тисячним українським населенням тогочасного Закарпаття. Тож за таких умов українці тогочасного Закарпаття не мали ні достатніх міжнародно-дипломатичних важелів, ні могутньої армії, ні міжнародної підтримки для захисту своїх національних прав, а Західноукраїнська Народна Республіка та Українська Народна Республіка на той час були ослаблені в наслідок чужинської військової агресії із Заходу та Сходу.
У січні 1919 року, за згоди та підтримки Західноєвропейських держав, Закарпаття було окуповано військами Королівства Румунії та Чехословацької Республіки та за умовами Сен-Жерменського мирного договору від 10 вересня 1919 року передано до складу новопроголошеної Чехословацької Республіки на правах широкої адміністративно-територіальної автономії та частково (частини Мараморощини із Сиготом) до складу Королівства Румунії (теж з правами автономії для українців в складі Румунії). Однак питання автономії для українців у складі Чехословацької Республіки не вирішувалось упродовж 19 років, а коли було вирішене, то це вже було запізно для захисту національних прав від агресії Королівства Угорщини в 1938/1939 – 1944 рр., а в складі Румінії питання української автономії не було вирішено взагалі.

Віктор Бедь,
голова Закарпатського обласного товариства
борців за незалежність України в ХХ столітті

В Карпатський єпархії УАПЦ відслужили молебень до святителя, священномученика Василя Липківського, Митрополита Київського і всієї України до 97-річчя його архієрейської висвяти

lipkivsky21 жовтня Преосвященнійший Віктор (Бедь) єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви в архієрейській резиденції в Ужгороді відслужив молебень до святителя, священномученика Василя Липківського, Митрополита Київського і всієї України, Першоієрарха Української Автокефальної Православної Церкви з нагоди 97-річчя його обрання на Всеукраїнському Помісному Соборі УАПЦ (14 – 30.10.1921) Митрополитом Київським і всієї України, Першоієрархом УАПЦ (21.10.1921), а відтак наречення (22.10.1921) та урочистої архієрейської хіротонії в соборі святої Софії в м. Києві (23.10.1921).


У молитві владика Віктор просив у святого молитовного заступництва перед Отцем нашим Небесним за мир і благополуччя в Україні, за перемогу Українського війська над підступними московсько-путінськими окупантами і терористами, за збереження життя всіх українських воїнів-захисників і полонених, за подолання розділення серед українських християн та утвердження єдиної Помісної Автокефальної Української Церкви.

Прес-служба 
Карпатської єпархії УАПЦ

Керуючий Карпатською єпархією УАПЦ єпископ Віктор відслужив літію за Гетьманом України Пилипом Орликом до 346-річчя з Дня його народження

21 жовтня 2018 року, Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, в архієрейській резиденції в м. Ужгороді, відслужив заупокійну літію за українським патріотом, політичним, державним і військовим діячем, борцем за національну і державну незалежність української нації, Гетьманом України (1710 – 1742) Пилипом 1330960617Степановичем Орликом (11 (21).10.1672, Косута, Західно-Північна Україна – 24.05.1742, Ясси, Молдова) до 346-річчя з Дня його народження.
У молитві до Господа Бога владика Віктор просив прощення всіх земних провин, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душі вічного спокою та життя.


Довідково:

ГЕТЬМАН ПИЛИП ОРЛИК ТА ЙОГО КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Після смерті Гетьмана України Івана Мазепи (21.09 (02.10).1709) та частина козаків, яка пішла з ним у вигнання, залишилася без керівника. Постала потреба обрати нового Гетьмана.
05 квітня 1710 р. в Бендерах (Молдова) відбулася козацька рада. Гетьманом України було обрано найближчого сподвижника Івана Мазепи - генерального писаря його уряду Пилипа Орлика.
УХВАЛЕННЯ "ПАКТІВ І КОНСТИТУЦІЙ ЗАКОНІВ І ВОЛЬНОСТЕЙ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО"
Під час козацької ради 05 квітня 1710 р. було схвалено документ "Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького" (згодом цей документ назвали "Конституцією Пилипа Орлика").
Основу "Пактів і конституцій..." становила угода між гетьманом і козацтвом, яке виступало від імені українського народу, про взаємні права та обов'язки.
Основні положення статей Конституції Пилипа Орлика:
проголошувалася незалежність України від Московії та Речі Посполитої;
обумовлювалися протекція шведського короля та союз із Кримським ханством;
територія України визначалася згідно зі Зборівським договором 1649 р.;
козакам поверталися їхні традиційні території в Подніпров'ї;
при гетьманові утворювалася Генеральна рада із законодавчою владою, яка складалася з генеральної старшини, полковників, виборних депутатів від кожного полку та з делегатів від запорожців;
рада збиралася тричі на рік - на Різдво, Великдень, Покрову;
справи про кривду гетьманові та провини старшини розглядав Генеральний суд, до якого гетьман не мав права втручатися;
державна скарбниця і майно підпорядковувалися генеральному підскарбію, на утримання гетьмана призначалися окремі землі;
встановлювалася виборність полковників, сотників із наступним їх затвердженням гетьманом;
спеціальна комісія мала здійснювати ревізію державних земель, якими користувалася старшина, а також повинностей населення; гетьман мав захищати козацтво і все населення від надмірних податків і повинностей, допомагати козацьким вдовам і сиротам.
Проголосивши Україну незалежною республікою, Конституція Пилипа Орлика стала найвищим щаблем тогочасної політичної думки не тільки в Україні, а й взагалі у Європі, бо жодна з країн на той час не мала подібних документів.
Конституція значно обмежувала права гетьмана, передбачала створення представницького органу - Генеральної ради. У ній було закладено підвалини принципу поділу влади на виконавчу й судову гілки, впроваджувалася виборність посад. Такі особливості документа далекоглядно передбачали майбутні напрямки розвитку демократичних держав.

Прес-служба 
Карпатської єпархіїУАПЦ.

Єпископ УАПЦ Віктор (Бедь) прийняв участь у міжнародній конференції до 100-річчя створення першої Чехословацької Республіки.

DSC 135118 жовтня 2018 року в Ужгородському національному університеті, за участі українських, словацьких та чеських науковців, представників дипломатичного корпусу Словаччини та Чехії, громадських організацій та засобів масової інформації було проведено пленарне засідання міжнародна наукової конференція «Утворення першої Чехословацької Республіки та її вплив на долю народів Центрально-Східної Європи», приурочене до 100-річчя проголошення першої Чехословацької Республіки.


Організаторами наукового заходу виступили факультет історії та міжнародних відносин Ужгородського національного університету, центр історичних студій з богемістики та словакістики УжНУ, Генеральне консульство Словацької Республіки та Генеральне консульство Чеської Республіки у Львові.
З вітальним словом до учасників звернулася проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних відносин, доктор політичних наук УжНУ, професор Мирослава Лендьел, яка наголосила: «1918 рік був важливий для долі всієї Європи, зокрема, для центрально-європейського регіону, адже саме тут після завершення Першої світової війни була переформатована карта Європи, створено національні держави, у тому числі й Чехословаччину, яка вплинула на розвиток нашого регіону. Для Закарпаття це була школа демократії, повноцінного громадянського суспільства, ці роки були значимими з точки зору розвитку культури».
Генеральний консул Словацької Республіки в Ужгороді Мірослав Мойжіта, вітаючи учасників конференції, зазначив: «Я дуже ціную те, що ваша інтелектуальна еліта, історики дуже пильно досліджують час першої Чехословацької Республіки. Та доба мала як позитивний досвід, так і такий, який має бути уроком для наступників. Упевнений, що вивчення історії доби 20-30-х років минулого століття може нам всім допомогти у вирішенні багатьох сучасних питань та викликів. Тому бажаю учасникам конференції багато добрих, слушних думок та ідей».
Пленарне засідання конференції розпочалася із виступу декана факультету історії та міжнародних відносин, доктора історичних наук, професора УжНУ Івана Вовканича, який проаналізував процес створення першої Чехословацької Республіки у 1918 році в контексті тогочасних міжнародних відносин та діяльності політичних діячів, передусім-першого чехословацького президента Томаша Гарика Масарика.
Участь у конференції взяли і науковці Карпатського університету імені Августина Волошина, зокрема, з доповіддю на тему «Питання національного самовизначення українців Карпатської України в контексті державного будівництва Чехословацької Республіки (1918 – 1939)» виступив єпископ Віктор Бедь, доктор богословських наук, доктор юридичних наук, професор.
У своєму виступі Віктор Бедь звернув увагу на те, що «…створення першої Чехословацької Республіки було важливим кроком у вирішені питання національного самовизначення і державного будівництва для чехів та словаків у період після Першої світової війни та розпаду Австро-Угорської імперії, але поряд із цим, за участі Західноєвропейських держав, найперше країн Антанти, і інтересах Польської Республіки, Королівства Румунії та новопроголошеної Чехословацької Республіки в 20-х – 30-х роках минулого століття було проігноровано і порушено міжнародне право на національне самовизначення та входження до складу єдиної Соборної Держави України українців Західноукраїнської Народної Республіки (Галичини, Закарпаття та Буковини), проголошеної 19 жовтня 1918 року, яка (згідно Акту Злуки від 22 січня 1919 року) об’єдинилися із Українською Народною Республікою.
Приєднання історичної території Закарпаття (на підставі рішення Сен-Жерменського мирного договору від 10 вересня 1919 року), до складу Чехословацької Республіки відбулось всупереч політичної волі на національне самовизначення українців нашого краю та бажання жити у своїй єдиній Соборній Державі Україні, яке було неодноразова і масово проголошено в жовтні 1918 – січні 1919 рр. (зокрема, Стара Любовна – 08.11.1918 р., Ясіня – 08.11.1918 р., Хуст – 10.11.1918 р., Бардієво – 17.11.1918 р., Свидник – 29.11.1918 р., Стропкове – 30.11.1918 р., Лаборці – 02.12.1918 р., Свалява - 08.12.1918 р., Сигот – 18.12.1918 р., Ясіня – 08.01.1919 р., Хуст – 22.01.1919 р.) та в умовах міжнародного тиску західноєвропейських держав, а також фактичної окупації тогочасного Закарпаття, заселеноого споконвічно українцями (русинами в термінології Австро-Угорської імперії) військами Чехословацької Республіки та Королівства Румунії.
Не зважаючи на те, що Чехословацька Республіка, згідно умов міжнародного договору, була зобов’язана невідкладно надати широку адміністративно-територіальну автономію для українців Закарпаття (29.01.1920 – 25.10.1938 рр. під назвою Підкарпатська Русь, 26.10.1938 – 28.10.1944 рр. – Карпатська Україна), її політичне керівництво, парламент, уряд, президенти Томаш Масарик (на посаді: 1918 – 1935 рр.) та Едгар Бенеш (на посаді: 1935 - 1939) безпідставно не вирішували дане питання впродовж понад 19 років. 
Рішення про реалізацію свого міжнародного права на адміністративно-територіальну автономію в складі Чехословацької Республіки українці Карпатської України отримали від політичної влади Праги тільки в перших числах жовтня 1938 року і то під фактичним і несприятливим міжнародним тиском. Що в умовах назрівання Другої світової війни та наявної загрози втрати державної незалежності самої Чехословацької Республіки, для українців нашого краю було дуже і дуже запізно та призвело до цілого ряду негативних наслідків.
А саме:
1. У період з 1919 по 1938 рр. українці Закарпаття під політичною владою Чехословацькою Республіки, фактично не допускались до перших керівних посад у владі краю.
2. За результатами Мюнхенської угоди від 30 вересня 1938 року та Першого Віденського арбітражу від 02 листопада 1938 року, Карпатська Україна втратила свої південні родючі землі та міста Ужгород, Мукачево, Берегово, Севлюш, які були передані Королівству Угорщини та нею анексовані (окуповані) 02 листопада 1938 року, оскільки не змогла виступити суб’єктом міжнародного права.
3. Ненадання Чехословацькою Республікою автономії Карпатській Україні впродовж 1919 – 1938 рр. позбавило українців нашого краю (в умовах майбутньої військової агресії Королівства Угорщини в березні 1939 – жовтні 1944 рр.) належним чином сформувати і мати власні боєздатні воєнізовані підрозділи та поліцію для відбиття окупації, а також виступати повноправним суб’єктом міжнародного права по захисту своїх національних прав.
4. На період розпаду Чехословацької Республіки 14 березня (проголошення незалежності Словаччини) та 15 березня 1939 року (проголошення німецького протекторату в Чехії) Карпатська Україна опинилась один на один із військовим агресором – профашистським режимом Королівства Угорщини та зазнала поразки в цьому окупаційному протистоянні, не зважаючи на проголошення своєї державної незалежності Соймом краю 15 березня 19139 року в м. Хусті за наслідками мадярської окупації Карпатської України в 1938/1939 – 1944 рр. понад 200 000 наших співвітчизників, мешканців Закарпаття, були піддані політичним репресіям, а біля 150 000 із них – були убитими, закатованими та знищеними в концтаборах. Серед них-українці, євреї, роми.
5. В умовах поетапної анексії, а відтак і відкритої військової агресії Королівства Угорщини проти Карпатської України в 1938/1939 - 1944 рр., Чехословацька Республіка (1918 – 1939) та її окремі державні утворення, (Чехія (1939 – 1944) та Словакія (1939 – 1944)), не змогли дієво та належним чином захистити національні права українців Карпатської України та її територіальну цілісність.
6. Окрім того, в наслідок невдалої зовнішньої і внутрішньої політики Чехословацької Республіки в 1918 – 1938 рр., яка не завжди враховувала та захищали політичні права української нації Карпатської України, українцями нашого краю було втрачено за ці роки і, як наслідок, в повоєнні роки Другої світової війни, значні території історичних земель Закарпаття разом із українським населенням, а саме: в районі Мараморош-Сиготу (наразі належить Румунії), в районі Пряшева, Шаріша, Земпліна (наразі належить Словаччині), в районі Спіша (наразі належать Словаччині та частково Польщі) та Абауй-Торна (наразі належить Словаччині та частково Угорщині).
Одночасно із цим слід зазначити, що після важких умов перебування нашого краю під владою Королівства Угорщини в 1867 – 1918 рр., (як суб’єкта Австро-Угорської імперії_, та вияву тоталітаризму з боку угорської політичної влади по відношенню до українців (русинів) Закарпаття протягом зазначеного історичного періоду, входження Карпатської України (Підкарпатської Русі) до складу Чехословацької Республіки в 1919 – 1939 рр. виявилось більш сприятливим для захисту національних прав українців та демократичнішим щодо забезпечення конституційних прав та свобод людини, що сприяло піднесенню та розвитку усіх галузей політичного, суспільного та економічного життя в нашому краї.
Тож слід пам’ятати, що тільки національно і духовно об’єднана українська нація в рамках своєї єдиної Соборної Держави України, яка має багату власну багатотисячолітню історію національного, державного, культурного і церковного будівництва, може належним чином гарантувати і захистити нас, українців, у власних правах на гідне і безпечне життя, міжнародні та конституційні права людини і громадянина, а також міжнародне право на власне національне самовизначення, утвердження своєї Держави України та Української Церкви.» - наголосив доповідач.
У ході конференції, після заслуховування доповідей, відбулась плідна наукова дискусія.
Міжнародна наукова конференція пройшла на високому науковому рівні та за результатами її роботи планується видання наукового збірника.

Прес-служба КаУ

 

Керуючий Карпатською єпархією УАПЦ єпископ Віктор відслужив літію за митрополитом Полікарпом Сікорським, Першоієрархом УАПЦ в Діаспорі до 65-х роковин його упокоєння

564565465422 жовтня 2018 року, Преосвященніший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, в архієрейській резиденції в м. Ужгороді, відслужив ранкову заупокійну літію за Високопреосвященнішим Полікарпом Сікорським (20 червня (02 липня) 1875, с. Зеленьки Київської губернії, Україна під окупацією Російської імперії  – 22.10.1953, Ольне-су-Буа біля Парижа, Франція) митрополитом Української Автокефальної Православної Церкви, адміністратором УАПЦ в Україні (24.12.1941 – 1945), Першоієрархом УАПЦ в Діаспорі (1945 – 1953) до 65-х роковин з дня його упокоєння.

Єпископ Мукачівський і Карпатський УАПЦ єпископ Віктор відслужив літію за українським патріотом та науковцем Михайлом Тиводаром до перших роковин з дня його упокоєння

546655545420 жовтня 2018 року, Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, голова Закарпатського обласного товариства борців за незалежність України в ХХ столітті, в архієрейській резиденції в м. Ужгороді, відслужив вечірню заупокійну літію за українським патріотом, громадським і культурним діячем, борцем за національну і державну незалежність України кінця 80-х – початку 90-х рр. минулого століття, депутатом Закарпатської обласної ради народних депутатів і головаою її депутатської групи «Демократична платформа» (1990 - 1994), одинм із співорганізаторів Закарпатського обласного товариства української мови імені Тараса Шевченка та Закарпатської крайової організації Народного Руху України, заступником голови Закарпатської крайової організації НРУ з питань роботи в радах народних депутатів (1991 – 1992), вченим, педагогом вищої школи, доктором історичних наук, професором Михайлом Петровичем Тиводаром (07.02.1936, с. Бедевля, Північний Мараморош, Підкарпатська Русь (Закарпаття) під анексією Чехословацької Республіки – 20.10.2017, м. Ужгород, Закарпатська область, Україна) до перших роковин з дня його упокоєння.

Керуючий Карпатською єпархією УАПЦ єпископ Віктор (Бедь) зустрівся із керівництвом ГУ НПУ в Закарпатській області на їх запрошення

DSC 139819 жовтня 2018 року, на запрошення керівництва Головного управління національної поліції в Закарпатській області, Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви у супроводі канцлера Консисторії єпархії протоієрея Сергія Урсти, прийняв участь у спільній зустрічі представників закарпатських єпархій УАПЦ, УПЦ КП та УПЦ МП з керівництвом Головного управління Національної поліції України в Закарпатський області на їх запрошення.

«Величний Подвиг в Ім’я Людства – Поза Часом. Пам’ять У Серцях Поколінь – Незгасна» - під такою назвою в КаУ ім. А.Волошина та УУБА провели науково-публіцистичні читання

DSC 144619 жовтня у великій актовій залі Карпатського університету імені Августина Волошина та Ужгородської української богословської академії провели науково-публіцистичні читання на тему «Величний Подвиг в Ім’я Людства – Поза Часом. Пам’ять У Серцях Поколінь – Незгасна», які були присв'ячені до свят Покрови Пресвятої Богородиці, Дня українського козацтва, Дня Української Повстанської Армії, історичної пам’яті Революції Гідності та загиблих українських воїнів у зоні АТО та зоні проведення операції об'єднаних сил (ООС) та Дня захисника України.


Із вступним словом до доповідачів та гостей звернувся Преосвященнійший Віктор (Бедь),єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, ректор Карпатського університету імені Августина Волошина,доктор богословських наук, доктор юридичних наук, професор, академік.

Відтак виступили:

                 Майя Артьомова –доктор філософських наук, професор, академік,директор НДІ філософії, богослов’ята аналітики Карпатського університету імені Августина Волошина, учений секретар Міжнародної академії богослвоських наук;

Василь Біксей–магістр богослов'я, старший викладач КаУ та УУБА, голова відділумісіонерства та паломництва Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви;

Аделіна Артьомова, Юліана Гриб, Денис Пренко, Марія Ватраль, Володимир Гарус–студенти 4-го курсугуманітарно- економічного факультету КаУ;

Христина Лужицька, Владислав Бурмін, Сергій Турянин – студенти 3-го курсу Ужгородського гуманітарно-економічного коледжу КаУ;

Марія Гололінка, Раїса Найденко, Дарина Стромленко, Кіра Фречка, Віктор Пастеляк, Тетяна Кучерява, Ярослав Полянський – студенти 2-го курсу Ужгородського гуманітарно-економічного коледжу КаУ.

               Тнофіл Алб, Анастасія Гриб, Гутник Євгенія, Владислав Бровдій, Марина Лендєл, Яна Лизогуб, Володимир Дідик –студенти 1-го курсугуманітарно- економічного факультету КаУ.

Для учасників наукових чинать Юліана Грип виконала пісня «Моїй Україні»(музика, слова Олени Мельник ).

До присутніх також звернулись Андрій Мазур, офіцер запасу Збройних Сил України, ветерана АТО, учасника бойових дій на Сході України у складі 128 окремої гірсько-піхотної бригади, голови Громадської організації «Хто, якщо не ми!» та інші.

Прес-служба КаУ та УУБА

 

Керуючий Карпатською єпархією УАПЦ Віктор відслужив заупокійну молитву за українським патріотом Степаном Бандерою до 59-х роковин його убивства агентом Московського НКВС

bandjora15 жовтня 2018 року, Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, голова Закарпатського обласного товариства борців за незалежність України в ХХ столітті, в архієрейській резиденції в Ужгороді, відслужив заупокійну молитву за українським патріотом, політичним, державним та військовим діячем, багаторічним головою Організації українських націоналістів, борцем за національну і державну незалежність України, політично переслідуваним і репресованим окупаційними режимами Польщі (1932 – 1939), нацистського Режиму Третього Рейху (гітлерівської Німеччини) (1941 – 1945) та Московського комуністично-радянського режиму СРСР (1944 – 1959), Героєм України Степаном Андрійовичем Бандерою (01.01.1909, с. Старий Угринів, Галичина, Західноукраїнські землі під окупацією Австро-Угорської імперії та Королівства Польщі – 15.10.1959, м. Мюнхен, Німеччина) до 59-х роковин з дня його підступного убивства агентом Московського НКВС.

Фоторепортажі

Prev Next

Відеорепортажі

Prev Next

uba banner

Карта єпархії

   (Закарпатська область)
zakarpatie map

varfolomey

Всесвятійший Варфоломей

Архієпископ Константинополя — Нового Риму,
Вселенський Патріарх


x 247c004d

Блаженнійший Макарій

Митрополит Київський
і всієї України,
Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви


 DSC1632

 

Преосвященнійший Віктор

єпископ Мукачівський і Карпатський