У свято Першого Спасу та до 1029-річчя проголошення християнства державною релігією в Русі-Україні керуючий Карпатською єпархією УАПЦ єпископ Віктор відслужив молебень

voznesenie14 серпня, у свято Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього, або свято Всемилостивого Спасу та Пресвятої Богородиці (у народі - Першого Спасу, Медового Спасу або Маковія), а також у День ушанування семи мучеників Маккавеєвих: Авима, Антоніна, Гурія, Єлезара, Євсевона, Алима і Маркела, матерії їхньої Соломонії та учителя їхнього Єлеазара (166 р. до Різдва Христового) та до 1029-річчя проголошення Великим князем Київським рівноапостольним Володимиром християнства державною релігією в Русі-Україні (14 серпня 988 р.), Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Українською Автокефальною Православною Церквою, перебуваючи на лікуванні за кордоном, відслужив келійно ранковий молебень.

У молитві до Отця нашого Небесного владика Віктор просив миру і благополуччя для нашої боголюбивої української нації та Богом даної нам земної Вітчизни України, а також возніс молитви за найшвидшу перемогу Українського війська над підступними московсько-путінськими окупантами і терористами, за збереження життя і повернення додому всіх українських воїнів, добровольців, волонтерів, полонених і мирних співвітчизників з війни з новітніми московськими ординцями, за подолання розділення серед українських християн та утвердження єдиної Помісної Української Автокефальної Православної Церкви.

Історична довідка:

Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього та проголошення християнства державною релігією в Русі-Україні.

Свято Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього прийшло до нас зі Східної частини Римської імперії (Візантії), де було встановлене не пізніше ІХ ст. Воно полягало у перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглась. Протягом двох тижнів цю святиню носили по Константинополю з метою «відвертання хвороб», для очищення міста від злих духів, які за давніми віруваннями приносили епідемії страшних хвороб. За допомогою хреста освячували воду, щоб вона стала чистішою та щоб йшли дощі у спеку.

У грецькому часослові 1897 року так пояснюється походження цього свята: "В наслідок хвороб, які дуже часто бували в серпні, спрадавна утвердився в Константинополі звичай виносити Чесне Древо Хреста на дороги і вулиці для освячення місць і відведення хвороб. Напередодні, виносячи його з царської скарбниці, покладали на святій трапезі Великої церкви (в честь Святої Софії - Премудрості Божої). З цього дня і далі до Успіння Пресвятої Богородиці, творячи літії по всьому місту, пропонували його потім народу для поклоніння. Це і є Винесення Чесного Хреста".

На Україні це свято з'єдналося зі спогадом проголошення Великим князем Київським рівноапостольним Володимиром християнства державною релігією в Русі-Україні та проведенням хрещення своїх синів і киян 14 серпня (1 серпня за старим стилем) у 988 році.

Проголошення християнства державною релігією в Русі-Україні стало закономірним кроком церковного будівництва на теренах нашої Вітчизни починаючи з часів апостольської місії апостола українського Андрія Первозванного. Саме апостол український Андрій Первозванний в далеких 33-х – 70-х рр. І століття приніс святе Слово Спасителя нашого Ісуса Христа на наші землі та благословив заснування Української Церкви в Скіфії-Русі-Україні. Відтак в ІІ – ІХ ст. ст. на теренах Скіфії-Русі-України в числі перших було засновано діяльність Скіфської єпархії. В 862 році, за правління Великого князя Київського Оскольда з династії Кия та святителя Фотія, Патріарха Константинопольського, було засновано Українську (Руську) Церкву з центром митрополії в Києві. І саме на цій високодуховній основі розвитку Церкви Христової в Скіфії-Русі-Україні в продовж І – Х ст. ст. Великий князь Київський рівноапостольний Володимир 14 серпня (1 серпня за старим стилем) проголосив в 988 році християнство державною релігією.

В цей день в Українських Церквах проводиться мале освячення води та освячення меду, маку, квітів.

Святі сім мучеників Маккавеї, матір їхня Соломонія і учитель їх Єлеазар.

У 166 р. до Р. X. жив в Юдеї такий собі Єлеазар, священик і законовчитель, який вже досяг старості, але вельми благовидний видом, славний своєю мудрістю і благочестям. Його привели до мучителя і стали примушувати їсти свиняче м'ясо, що було суворо заборонено Богом в Старому Завіті. Але Єлеазар погодився краще вмерти славною мученицькою смертю за закон Божий, ніж зберегти через його порушення безчесне і негідне Бога життя. Під час великих мук, коли від ран священик Божий вже наближався до смерті, він, застогнавши, сказав: «Господу, Який усім відає, відомо, що я, маючи можливість позбавитися від смерті, приймаю жорстокі страждання і охоче терплю їх через страх перед Богом».

Були схоплені і сім учнів святого Єлеазара, брати Маккавеї Авим, Антонін, Гурій, Єлеазар, Євсевон, Алим і Маркелл, і з ними їхня мати Соломонія. Їх привели до беззаконного царя Антіоха і також стали примушувати їсти недозволену їжу. Тоді один з них, відповідаючи за всіх, сказав: «Ми готові краще померти, ніж переступити закони». Цар наказав відрізати йому язика, здерти з тіла шкіру і відсікти руки та ноги на очах в інших братів і матері. Позбавленого всіх членів, але ще дихаючого юнака кинули на величезну розпечену сковороду. Коли помер перший, вивели на наругу другого, і він прийняв муку таким же чином. Вже при останньому подиху він сказав: «Ти, мучитель, позбавляєш нас справжнього життя, але Цар світу воскресить нас, померлих за Його закони, для життя вічного». Коли мучили третього і хотіли йому відрізати язика, він негайно виставив його, безстрашно протягнувши і руки, і мужньо сказав: «Від Бога я отримав їх, і за закони Його не шкодую їх, і від Нього сподіваюся знову отримати їх». Навіть мучителі були здивовані такою мужністю юнака. Потім славну мученицьку кончину прийняли ще троє братів Маккавеїв. Сьомому ж, наймолодшому, мати їх свята Соломонія сказала: «Благаю тебе, дитя моє, подивися на небо і землю і пізнай, що все створив Бог з нічого і що так стався і рід людський. Не бійся цього вбивці, але будь гідним братів твоїх і прийми смерть, щоб я з милості Божої знову придбала тебе з братами твоїми». Після синів померла і мати, радісно дякуючи Богові за те, що вона сама і діти поклали душі за закон Господа Вседержителя.

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Фоторепортажі

Prev Next

Відеорепортажі

Prev Next

uba banner

Карта єпархії

   (Закарпатська область)
zakarpatie map

varfolomey

Всесвятійший Варфоломей

Архієпископ Константинополя — Нового Риму,
Вселенський Патріарх


x 247c004d

Блаженнійший Макарій

Митрополит Київський
і всієї України,
Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви


 DSC1632

 

Преосвященнійший Віктор

єпископ Мукачівський і Карпатський