До 60-річчя з Дня народження українського патріота і журналіста Павла Мочара, який спочив у Бозі, єпископ Віктор (Бедь) відслужив літію

2809201727 вересня, Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, голова Закарпатського обласного товариства борців за незалежність України в ХХ столітті, в архієрейській резиденції в Ужгороді, відслужив вечірню заупокійну літію за українським патріотом, політичним і громадським діячем, учасником національно-визвольних змагань кінця 80-х – початку 90-х рр. минулого століття в Україні, зокрема на Закарпатті, активістом Тячівської районної організації Товариства української мови імені Тараса Шевченка (1989 – 1992), Тячівської районної організації Народного Руху України (1989 – 1992) та Християнсько-народної спілки Закарпаття (1993 – 2012), журналістом Павлом Михайловичем Мочаром (27.09.1957, смт. Буштино, Тячівський район, Закарпатська область, УРСР під окупацією СРСР – 18.08.2012, смт. Буштино, Тячівський район, Закарпатська область, Україна) до 60-річчя з Дня його народження.

У молитві до Господа Бога владика Віктор просив прощення всіх земних провин, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душі вічного спокою та життя у піднебессі.

В кінці 80-х – початку 90-х рр. минулого століття владика Віктор (Бедь) та Павло Мочар були побратимами в боротьбі за національну і державну незалежність України, а відтак зберегли дружбу до кінця земного життя покійного.

Біографічна довідка:

Мочар Павло Михайлович (27.09.1957, смт. Буштино, Тячівський район, Закарпатська область, УРСР під окупацією СРСР – 18.08.2012, смт. Буштино,Тячівський район, Закарпатська область, Україна) народився 27 вересня 1957 року в робітничому селищі Буштино на Тячівщині в Закарпатській області України.

Після закінчення Буштинської середньої школи працював маляром-штукатуром. Згодом проходив службу в лавах радянської армії. Після мобілізації поступив на навчання на факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. По закінченню навчання певний час працював на Буштинському лісокомбінаті, а вже у 1984 році збулась його давня мрія, Павло Михайлович був прийнятий на роботу за обраним фахом – кореспондентом Тячівської районної газети «Дружба». Згодом став ведучим журналістом та завідуючим відділом даного часопису.

На ниві журналістики Павло Мочар сповна розкрив свої журналістські здібності. Писав гостро, правдиво і життєво. Вмів знайти тему, цікаво подати її і саме головне своїм журналістським пером допомогти простим людям.

Ставши на рушник сімейного щастя Павло Михайлович відбувся як гідний та люблячий чоловік та батько двох донечок, яких разом і з дружиною плекав, і яким іще встиг допомогти у здобутті вищої освіти та надати підтримку за свого земного життя.

Не забував та піклувався Павло Михайлович і про свого сина, від першого подружнього життя.

В кінці 80-х на початку 90-х років ХХ століття полум'яне серце та чиста душа Павла Мочара не могли залишитись на узбіччі чергового історичного етапу українських національно-патріотичних змагань за відновлення державної незалежності України та подолання комуністичного тоталітаризму. Павло Мочар ризикуючи втратити любиму роботу журналіста долучається до діяльності Тячівської районної організації Народного Руху за перебудову і стає одним із її активістів. Також приймає активну участь в діяльності і новоствореної Тячівської районної організації Товариства української мови імені Тараса Шевченка, а згодом долучається до лав Християнсько-народної спілки Закарпаття.

Найбільшим щастям на ниві громадсько-політичної діяльності для Павла Михайловича стало 24 серпня 1991 року – День проголошення у Верховній Раді України Акту про відновлення державної незалежності України.

Попереду іще було довге і щасливе життя. Творчі плани в журналістиці, на ниві підприємництва, в розбудові власної домівки, догляді за вирощеним садом, плеканні дружини, дочок та сина...

Та підступна хвороба поступово та безжалісно передчасно скоротила життєвий шлях гарної, доброї, віруючої людини, сімейного чоловіка і люблячого батька та палкого патріота України Павла Михайловича Мочара.

18 серпня 2012 року Павла Михайловича Мочара не стало. Відійшов у вічність, та світла пам'ять про українського журналіста, патріота і громадсько-політичного діяча, як і добрі його справи, залишились в душі, серці та пам'яті тих хто його любив, шанував та знав.

Поховали Павла Михайловича на селищному цвинтарі в смт. Буштино.

Прес-служба Закарпатського обласного товариства

борців за незалежність України в ХХ столітті

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Фоторепортажі

Prev Next

Відеорепортажі

Prev Next

uba banner

Карта єпархії

   (Закарпатська область)
zakarpatie map

varfolomey

Всесвятійший Варфоломей

Архієпископ Константинополя — Нового Риму,
Вселенський Патріарх


x 247c004d

Блаженнійший Макарій

Митрополит Київський
і всієї України,
Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви


 DSC1632

 

Преосвященнійший Віктор

єпископ Мукачівський і Карпатський