100-річчя проголошення Західноукраїнської Народної Республіки та національне самовизначення українців Закарпаття в 1918 - 1919 рр.

44693927 517637478662780 2294995133004775424 nВ жовтні – листопаді 1918 року процеси розпаду Австро-Угорської імперії перейшли в завершальну фазу. Поряд із іншими поневоленими імперією народами, питання про своє національне самовизначення та відновлення своєї української державності підняли і українці (русини) Галичини, Закарпаття і Буковини.


18 жовтня 1918 року в приміщенні Народного Дому у Львові було зібрано українські представницькі збори, (Українську Національну Раду), в якій взяло участь приблизно 500 осіб.
До її складу входили всі українські депутати обох австрійських палат (Палати послів і Палати Панів), крайових сеймів Галичини й Буковини, представники єпископату, по три представники українських партій з цих земель; крім того, кооптовано видатніших непартійних фахівців, представників молоді, проведено вибір від повітів та міст і дано місце представництву національних меншостей, які цим правом не скористалися. Усього Рада мала 150 членів (планувалось: всього — 226, з них (пропорційно до відсотку від загальної кількості громадян) українці — 160, поляки — 33, євреї — 27, німці — 6).
19 жовтня 1918 року було проголошено Прокламацію Української Національної Ради, у якій йшлося про утворення Української держави на українських етнічних землях у складі Австро-Угорщини, необхідність підготовки Конституції, у якій визнавалось за національними меншинами, які мали обрати до УНР своїх представників, право на національно-культурну автономію. Передбачалось, що до складу Західноукраїнської Народної Республіки мала б увійти також "українська полоса північно-східної Угорщини" – історичної території Закарпаття.
13 листопада 1918 року Українська Народна Рада затвердила конституційні основи новоствореної держави – "Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії", у якому, зокрема, йшлося про належність до Західноукраїнської Народної Республіки українських частин колишніх угорських комітатів Закарпаття: Спіш, Шаріш, Земплин, Унґ, Берег, Угоча та Мараморош. 
І хоча ще 9 жовтня 1918 року, (в умовах іще існування Австро-Угорської імперії), після віча в Ужгороді було створено Руську (Українську) Народну Раду, яка поставила питання про автономію для русинів Угорської Русі, та вже 8 листопада на вічі у Старій Любовні (Пряшівщина) та Ясіня (Мараморощина) українці нашого краю вимагали виходу зі складу Королівства Угорщини та об’єднання нашого краю з Україною. Свої претензії на частину земель Закарпаття висловило і Королівство Угорщини, а після 28 жовтня 1918 року – і новопроголошена Чехословацька Республіка.
8 листопада 1918 року на загальнонародних зборах в Ясиня було проголошено з’єднання з Україною та створення власного органу влади – Української Народної Ради, яку очолив Степан Клочурак.
За входження Закарпаття до складу України також висловились народні збори та створені Руські (Українські) Народні Ради в Хусті – 10.11.1918 р., Бардієві – 17.11.1918 р., Свиднику – 29.11.1918 р., Стропковому – 30.11.1918 р., Лаборці – 02.12.1918 р., Сваляві - 08.12.1918 р., Сиготі – 18.12.1918 р., Ясіня – 08.01.1919 р. та Хусті – 22.01.1919 р.
У цей же час, як згадував громадсько-політичний діяч Карпатської України Августин Штефан (1893–1986): «Мадярофільський адвокат – Іван Гощук скликав на день 18 грудня 1918 збори гуцулів до Сигота, щоби проголосити вірність Мадярщині. Однак гуцули не дали йому докінчити промови, стягли його з трибуни і поставили рахівського адвоката д-ра Михайла Бращайка на голову зборів. Збори проголосили з'єднання Закарпаття з Україною і вибрали Марамороську Руську (Українську) Народну Раду, яка присягла на синьо-жовтий прапор і заявила, що буде завжди боронити права українського народу.
До складу Марамороської Руської (Української) Ради було обрано: адвоката, доктора права Михайла Бращайка (голова), адвоката із Рахова, доктора права Августина Штефана (заступник голови), професора гімназії з Сигота о. Андрія Медведського та з Ясіня – Василя Климпуша (писарі), адвоката, доктора права – Юлія Бращайка (касир), з Ясіня – Стефана Клочурака, з Сигота – Антона Грабара та Івана Гощука, з Вільхівців - Михайла Андрашка, з Ремет - о. Петра Долиная, з Рахова – Стефана Тівадара, Євгена Пуза та з Ізи – Василя Кеменя.
Створена у Сиготі Руська (Українська) Народна Рада розпочала підготовку до скликання на 21 січня 1919 року загального конгресу "всіх русинів» Угорської Русі у Хусті для ухвалення всенародного рішення про входження Закарпаття до складу єдиної Соборної Держави України.
Та міжнародна ситуація не сприяла тому, щоб питання національного самовизначення українців (русинів) Закарпаття та входження краю до складу України були вирішені позитивно. Західноєвропейські держави, діючи в інтересах Королівства Румунії, Польської Республіки та Чехословацької Республіки, вирішили інакше розпорядитись долею нашого краю та більше ніж 500 000-тисячним українським населенням тогочасного Закарпаття. Тож за таких умов українці тогочасного Закарпаття не мали ні достатніх міжнародно-дипломатичних важелів, ні могутньої армії, ні міжнародної підтримки для захисту своїх національних прав, а Західноукраїнська Народна Республіка та Українська Народна Республіка на той час були ослаблені в наслідок чужинської військової агресії із Заходу та Сходу.
У січні 1919 року, за згоди та підтримки Західноєвропейських держав, Закарпаття було окуповано військами Королівства Румунії та Чехословацької Республіки та за умовами Сен-Жерменського мирного договору від 10 вересня 1919 року передано до складу новопроголошеної Чехословацької Республіки на правах широкої адміністративно-територіальної автономії та частково (частини Мараморощини із Сиготом) до складу Королівства Румунії (теж з правами автономії для українців в складі Румунії). Однак питання автономії для українців у складі Чехословацької Республіки не вирішувалось упродовж 19 років, а коли було вирішене, то це вже було запізно для захисту національних прав від агресії Королівства Угорщини в 1938/1939 – 1944 рр., а в складі Румінії питання української автономії не було вирішено взагалі.

Віктор Бедь,
голова Закарпатського обласного товариства
борців за незалежність України в ХХ столітті

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Фоторепортажі

Prev Next

Відеорепортажі

Prev Next

uba banner

Карта єпархії

   (Закарпатська область)
zakarpatie map

varfolomey

Всесвятійший Варфоломей

Архієпископ Константинополя — Нового Риму,
Вселенський Патріарх


x 247c004d

Блаженнійший Макарій

Митрополит Київський
і всієї України,
Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви


 DSC1632

 

Преосвященнійший Віктор

єпископ Мукачівський і Карпатський