Єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор Бедь відслужив літію за українським громадсько-політичним діячем Закарпаття Михайлом Бращайко

brashcaiko5 січня, Преосвященнійший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, ректор Карпатського університету імені Августина Волошина та Української богословської академії в Ужгороді відслужив ранкову заупокійну літію за українським закарпатським громадсько-політичним і державним діячем Карпатської України, адвокатом, доктором права Михайлом Михайловичем Бращайко (14.10.1883 – 05.01.1969) з нагоди 47-х роковин з дня його смерті.

У молитві до Господа Бога владика Віктор просив прощення всіх земних провин, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душі вічного спокою та життя у піднебессі, повідомляє прес-служба КаУ та УБА.
Біографічна довідка:
Михайло Михайлович Бращайко (14 жовтня 1883, с. Балажер, тепер Берегівський район, Закарпатська область — 5 січня 1969, м. Ужгород) — український громадський, політичний і державний діяч Карпатської України (Закарпаття), Голова конституційно-правничої комісії Сойму Карпатської України.
Загальну школу закінчив у селі Нанково та в місті Хусті. Навчався в Ужгородській і Мараморош-Сиґетській гімназіях. Правничу освіту отримав на юридичному факультеті Клужського (Коложварського) й Віденського університетів. Під час навчання у Віденському університеті познайомився із провідними українськими громадськими та політичними діячами, депутатами Австро-Угорського Парламенту Кирилом Трильовським,Теофілом Окуневським, Миколою фон Васильком.
У березні 1910 року здобув ступінь доктора права. У жовтні 1913 року склав адвокатський іспит та відкрив власну адвокатську канцелярію в місті Рахові на Закарпатті. Наприкінці року був мобілізований до австрійської армії, в якій прослужив до 1918 р.
Один із ініціаторів злуки Закарпаття із Західно-Українською Народною Республікою та Українською Народною Республікою.
18 грудня 1918 р. виступав на з'їзді Мараморощини у Сигіті, де було обрано Сигітську Народну Раду (також участь у даному з'їзді прийняли Степан Клочурак, Василь Климпуш — Ясіня, Августин Штефан — Рахів, Василь Йосипчук — Великий Бичків).
У 1919 році — один з ініціаторів проведення Всенародного конгресу угорських русинів (українців Закарпаття), у 1918–1919 рр. — делегат від Закарпаття в уряді Західно-Української Народної Республіки. Був головою «Всенародних зборів угро-руського народу» в Хусті, на яких 21 січня 1919 р. прийнято рішення про возз'єднання Закарпаття з Українською Народною Республікою.
За чеської анексії Закарпаття у квітні 1921 р. був членом чехословацько-румунської демілітаризаційної комісії з урегулювання питань кордонів. 22 березня 1922 р. брав участь у міжпартійній нараді з обговорення «Плану програми уряду Чехословацької Республіки відносно проблеми Підкарпатської Русі». У 1923 р. переїхав до Ужгорода, де відкрив власну адвокатську канцелярію, діяльність в якій вів до жовтня 1938 р.
Проводив активну українську громадсько-політичну та культурно-освітню діяльність:
• один із засновників Руської хліборобської партії та її секретар, а згодом і голова;
• редактор її партійного органу «Руська Нива» (1920–24), в якому публікував чисельні публіцистичні статті;
• заступник голови Християнської народної партії (1924–38);
• член партії Українське Національне Об'єднання (1938–39).
• член «Українського Правничого Товариства в Ч.С.Р.» (Прага) та «Союзу Українських Адвокатів у Львові».
У 1932–38 роках — видавець і редактор суспільно-політичного двотижневика національно-демократичного напряму «Українське слово». Також був у цей період директором «Руського театру» і членом товариства «Просвіта» в Ужгороді. Входив до правління «Просвіти», допомагав товариству власними коштами, що врятувало від продажу його майна у грудні 1934 р.
У жовтні 1938 р. Михайло Бращайко разом з урядом Августина Волошина переїхав до Хуста. Тут працював нотаріусом, обраний депутатом до першого Сойму Карпатської України, в якому був головою конституційно-правничої комісії.
Став автором проекту закону про назву (Карпатська Україна), державну мову (українську), Державний Прапор (синьо-жовтий), Державний Герб (Тризуб) та Державний Гімн Карпатської України (Ще не вмерла в Україні...), які Сойм прийняв одноголосно 15 березня 1939 року в Хусті. Того самого дня зачитав Маніфест, який проголосив державну незалежність Карпатської України.
Після окупації Карпатської України гортівською Угорщиною, політично-військовим союзником гітлерівської Німеччини, зазнав переслідувань та декілька місяців провів у в'язниці. Від 1940 працював при сирітській секції – опікунському уряді, який входив до складу жупної адміністрації у різних містах Закарпаття (10.01.1941 – 25.10.1944 в Хусті).
У 1945 радянська влада призначила Михайла Бращайка керівником групи у відділі уповноваженого Народної ради Закарпатської України (НРЗУ) у справах юстиції в Ужгороді. Входив до першого складу «Організаційного бюро народної адвокатури Закарпатської України», яке займалося процедурою прийому до числа адвокатів. Працював адвокатом в юридичній консультації, однак 1948 року, зважаючи на його минулу громадсько-політичну і державну діяльність в Карпатській Україні, з політичних мотивів його звільнили.
Жив на випадкові заробітки, зокрема, перекладав з української та російської на угорську мову та з угорської на українську мову.
Помер 5 січня 1969 року. Похований в Ужгороді.

За матеріалами ЗМІ

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Фоторепортажі

Prev Next

Відеорепортажі

Prev Next

uba banner

Карта єпархії

   (Закарпатська область)
zakarpatie map

varfolomey

Всесвятійший Варфоломей

Архієпископ Константинополя — Нового Риму,
Вселенський Патріарх


x 247c004d

Блаженнійший Макарій

Митрополит Київський
і всієї України,
Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви


 DSC1632

 

Преосвященнійший Віктор

єпископ Мукачівський і Карпатський