Єпископ Віктор Бедь відслужив літію за Євгеном Стахівим, борцем за незалежність України до 2-х роковин з дня смерті

26 січня, Преосвященнійший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, ректор Карпатського університету імені Августина Волошина та Української богословської академії в Ужгороді відслужи ранкову літію за українським патріотом, активним діячем Організації українських націоналістів, одним із засновників та керівником Української Головної Визвольної Ради Євгеном Павловичем Стахівим (15.09.1918 – 26.01.2014) до 2-х роковин з дня його смерті.

У молитві до Господа Бога владика Віктор просив прощення всіх земних провин, допущених з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душі вічного спочинку та життя у піднебессі.
Коротка біографічна довідка:

Євген Павлович Стахів (15 вересня 1918, Перемишль — 26 січня 2014, Нью-Йорк, США) — український патріот і борець за державну незалежність України, активний діяч і один із провідників Організації українських націоналістів, один із засновників та керівників Української Головної Визвольної Ради, активний діяч українського підпілля на Донбасі, в Маріуполі й у місті Луганську в роки Другої Світової війни.
З 1932 року був учасником українських національно-патріотичних шкільних та молодіжних організацій на теренах Західноукраїнських земель (Галичини), тимчасово анексованих Польщею.
Надалі вступив до лав Організації українських націоналістів ОУН (з 1934 року). В 1938 році опинився на теренах Карпатської України (Закарпаття), вступив до Карпатської Січі. В березні 1939, після окупації Карпатської України гортівською Угорщиною, потрапив в полон, звідки утік через Словаччину в Австрію.
1940 — працює разом зі старшим братом Володимиром в «Українській пресовій службі».
1941–1943 — член Південної похідної групи ОУН, організатор нових осередків ОУН у Східній Україні (Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Маріуполь).
1944 — один із засновників Української Головної Визвольної Ради — багатопартійного передпарламенту й уряду воюючої України.
1946–1949 — проживає в Німеччині.
1949 — емігрує в США. Президент середовища УГВР. Керівник Товариства українсько-єврейських зв'язків.
На еміграції Євген Стахів став одним із активістів «двійкарів» — демократичного крила в ОУН, яке найуспішніше здійснювало ідеологічну боротьбу проти СРСР. Його брат Володимир був міністром в уряді Ярослава Стецька, його син Євген-Зенон — лауреат Нобелівської премії миру 2007 р. в складі Міжурядової групи експертів з питань змін клімату.
1997 — нагороджений українським орденом «За заслуги».
2006 — нагороджений орденом Ярослава Мудрого.
Останні роки життя Євген Стахів майже щороку бував в Україні, зустрічався з молоддю і відомими політиками. Український патріот і ветеран українських національно-патріотичних змагань помер у Нью-Йорку 26 січня 2014 у віці 95 років. До останніх днів свого життя він зберігав ясний розум і завжди цікавився подіями в Україні.

Прес-служба КаУ та УБА