Потрібно не тільки говорити про необхідність єдності, а нарешті взяти і об’єднатись…

ffffddd12Саме ми, українці, винуваті у тому, що маючи майже 2000-літню історію християнізації Скіфії-Русі-України від апостола українського Андрія Первозваного (33 – 70 рр. І ст.), біля 1990 років з дня початку будівництва та подальшої діяльності на теренах нашої України однієї із перших у світі Скіфської єпархії (ІІ – середина ІХ ст.ст.), 1154 роки заснування Української Церкви (862 р. – під назвою Руська Церква) за правління блаженного князя Київського Оскольда з династії Кия та святителя Фотія, Патріарха Константинопольського, 96-ть років офіційного відродження прабатьківської Української Автокефальної Православної Церкви (5 травня 1920 року, УНР), після її знищення Московським царством і Московською Церквою (з порушенням церковних канонів), сьогодні в ХХІ столітті залишаємось байстрюками і невизнаними на міжнародному міжцерковному рівні. А все тому, що рабська психологія та продажність в інтересах чужинців і ворогів, які за допомогою саме знищення Української Церкви, та насадження нам своїх церковних інституцій, на століття розділили українську націю і розділяють надалі.

Ми хочемо щоб світ визнав нас та нашу Українську Церкву ?
Ми хочемо щоб нашу славну національну, державну, духовну, культурну та церковну історію не крали і не підмінювали ?
Ми хочемо єдності національної, державної і церковної ?
Тож хто нам може зарадити в цьому ? Ті що цього століттями не хотіли і розділяли нас, ті що не хочуть цього і сьогодні та надалі розділяють нас, ті що паплюжать нас та нашу історію, мріють тільки про те щоб і надалі панувати над Україною і українцями ? Ні – ці цього не зроблять... І зубами будуть гризти землю щоб і надалі тримати українську націю розділеною, і в першу чергу церковно. Бо церковне розділення розділяє українську націю і національно, і державно, і духовно, і ментально. А з розділеним народом, можна робити що хочеш... Бо серед розділеного народу завжди дуже легко знайти запроданців і зрадників, які за 30 срібників, посади та славу, з легкістю служать чужим завойовникам та панам...
А там де запроданство і зрада, там і Бога не має...
Край підміні понять Українська Церква та Московська Церква в Україні, чи інша чужинська церковна структура, під прикриттям терміну «Українська» повинна би поставити державна влада... Але наша доморощена влада з даного питання постійно хитрує... Більшість років, після 24 серпня 1991 року, наша посткомуністична «українська» влада відверто в церковному питанні підігрувала саме Московії та Московській Церкві, а наразі виявляє політичну сліпоту та кон'юнктурність, а може і чергове запроданство, при цьому не тільки Москві...
Свій голос, з даного питання мали би сказати українські науковці, в першу чергу гуманітарії, але і вони не можуть знайти між собою спільної мови, залишаючись поділеними між різними групами політичного, церковного та грошового впливу... А частина з них так любить українську націю, що тільки те і робить, щоб своїми науковими «умозаключеннями» і надалі затьмарювати розум народу.
І що ж маємо робити, ми українці, щоб нас не топтали надалі чужинці і за нас не вирішували жодних питань у світі, зокрема і з церковного будівництва та історії Української Церкви теж ?
Навернутись до правди. Згадати чиї ми сини та дочки, ким були наші прабатьки. Відкину химери чужинських вчень та домислів про нас, нашу націю, нашу Державу і нашу Церкву. Розібратись самі в собі та об'єднатись не зважаючи на те, хто, що і де про нас думає. І те що належить українцям – називати українським. Називати українським на увесь голос та увесь світ, та так, щоб він здригнувся, коли хтось в чергове колотитиме чергову неправду проти нас.
Шлях до належного відродження і утвердження єдиної Помісної Автокефальної Української Церкви, як і Держави нашої, повинен розпочатись із правди, і найперше правди про нашу державну та церковну історію. Правди гіркої, але правди, без якої єдності не здобудемо. І без якої, і Бог нас чути не буде. А коли ж не здобудемо єдності на національному рівні, то, так і залишимось свідками того, як нас не помічають та наші історичні національні скарби, державні, духовні, культурні, і надалі розділяють чужинці, сміючись над нами, нашим прабатьками і нашими майбутніми поколіннями.

+ Віктор Бедь,
єпископ Мукачівський і Карпатський
Української Автокефальної Православної Церкви
18.02.2016 р.,
м. Ужгород

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Фоторепортажі

Prev Next

Відеорепортажі

Prev Next

uba banner

Карта єпархії

   (Закарпатська область)
zakarpatie map

varfolomey

Всесвятійший Варфоломей

Архієпископ Константинополя — Нового Риму,
Вселенський Патріарх


x 247c004d

Блаженнійший Макарій

Митрополит Київський
і всієї України,
Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви


 DSC1632

 

Преосвященнійший Віктор

єпископ Мукачівський і Карпатський