Єпископ Віктор Бедь відслужив літію за українським патріотом Михайлом Сорокою до 105-річчя з дня народження

78676hj27 березня, Преосвященнійший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський Української Православної Церкви, ректор Карпатського університету імені Августина Волошина та Української богословської академії в Ужгороді відслужив ранкову заупокійну літію за українським патріотом, борцем за національну і державну незалежність України, політично репресованим Московським комуністично-радянським режимом СРСР, провідником Крайової екзекутиви Організації українських націоналістів на західноукраїнських землях Михайлом Михайловичем Сорокою (27.03.1911 – 16.06.1971) до 105-річчя з дня його народження.

У молитві до Господа Бога владика Віктор просив прощення всіх земних провин, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душі вічного спокою та життя у піднебессі.

Прес-служба КаУ

Біографічна довідка:
Михайло Михайлович Сорока (27 березня 1911, с. Гнилиці Великі, Королівство Галичини і Володимирії (західноукраїнські землі) у складі Австро-Угорська імперія, нині с.Гнилиці, Підволочиський район, Тернопільська область — 16 червня 1971, Озьорний, Дубравлаг, Мордовія, Російська Федерація у складі СРСР) — провідник Крайової екзекутиви Організації українських націоналістів на західноукраїнських землях (1934—1936), член Крайового Проводу ОУН (1940). Протягом 34 років був в'язнем Московських комуністично-радянських таборів, організатором руху спротиву політичних в'язнів «ОУН-Північ».
Народився 27 березня 1911 року в с. Гнилиці Великі на Тернопільщині. Навчання розпочинав у Тернопільській українській державній гімназії. Від 1926 року — у Чехословаччині, де закінчив Українську реформовану реальну гімназію в Ржевцях біля Праги у Чехії. Після гімназії вступає на архітектурний факультет Празької Політехніки, який закінчує 1936 р.
Член Організації українських націоналістів (ОУН). Після арешту 1934 року найактивніших членів ОУН провід на чолі з Євгеном Коновальцем посилає на рідні землі Михайла Сороку із завданням формувати нові когорти бійців. Уведений у склад Проводу він стає провідником Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях (ЗУЗ).
9 січня 1937 року австро-угорська влада його арештовє і ув'язнюють у Чортківській, Станіславській («Діброва») і Гродненській тюрмах, а згодом у концтаборі в Березі Картузькій. У вересні 1939 року після чергового поділу Польщі виходить на волю і в листопаді одружується з Катериною Зарицькою.
У січні 1940 року вступив на перший курс математичного факультету Львівського політехнічного інституту, паралельно працював «бібліотекарем і рисівником при бібліотеці фізико-математичного факультету Львівського університету», а з березня того ж року почав навчатися на мистецьких курсах. 1940 року М. Сорока став членом Крайового Проводу ОУН.
22 березня 1940 року щасливих чотири місяці подружнього життя М. Сороки і К. Зарицької знову обриває арешт і тюрма, але цього разу здійснені новими окупантами Західної України — Московським комуністично-радянським режимом СРСР. Більше в житті вони не зустрінуться.
Всіх, хто був поляками репресований чи тільки взятий під нагляд польською поліцією, спецоргани Московського комуністично-радянського режиму вважали небезпечними і ненадійними для СРСР. Таких чекісти «викликали на розмову», а тоді заарештовували і підбирали статті радянського кримінального кодексу, за якими звинувачували і судили. З польських архівів довідались про судимість Катерини Зарицької і прийшли її заарештувати. Михайло Сорока заступився за дружину і його теж заарештували, а коли перевірили його за польськими архівами, то причиною арешту М. Сороки стало те, що «был одним из активных деятелей ОУН». Це ж звинувачення стосувалося і К. Зарицької. М.Сороку відправили у 2-гу Львівську тюрму, а К. Зарицьку — в тюрму «Бригідки». Згодом, так і не дізнавшись, що він був членом Крайової Екзекутиви ОУН, М. Сороку засудили на 8 років концтаборів і відправили етапом у Владивосток, а потім у Воркуту.
У пересильній Замарстинівській тюрмі Михайло довідується, що у Львівській тюрмі — «Бригідках», де була ув'язнена дружина, народився син Богдан (нині — відомий художник-графік).
На Воркуті знання М. Сороки використовують для роботи в геологічних розвідках. Маючи змогу пересуватися, він утворює підпільну організацію «ОУН-Північ». Одним із головних завдань її було моральне та фізичне збереження українців у таборах та поселеннях.
Навесні 1949 року М. Сорока повертається до Львова, але вже у червні був схоплений органами НКВС просто на вулиці і засуджений «особым совещанием г. Москвы» на поселення в Красноярський край за зв'язок з ОУН.
Там 1952 року його знову арештують і звинувачують у зраді СРСР, антирадянській агітації, організації підпілля та підготовці повстання, що за його відсутності відбулося у Воркутинських таборах. Після нечувано жорстокого слідства (деякі в'язні, які проходили в цій справі, наклали на себе руки, один збожеволів, а багато оббрехало себе, не витримавши знущань), М. Сороку засуджують до смертної кари, яку замінили на 25 років неволі.
1954 року — Сорока, перебуваючи у Степлагу, брав участь у Кенгірському повстанні політв'язнів, написав гімн повстанців — «У гарячих степах Казахстану».
Від 60-х років він відбував покарання у Мордовських таборах Російської Федерації. Скрізь, де був Михайло Сорока, він організовував літературні, історичні, релігійні вечори, підтримував в'язнів духовно та ідеологічно, за що його вважали ідейним патріархом політв'язнів радянських концтаборів. Помер Михайло Сорока у Мордовії 17 червня 1971, на 34-му році ув'язнення. 21 вересня 1992 року його прах було перевезено й перепоховано з Мордовії Російської Федерації в Україну на Личаківському цвинтарі у Львові, на полі № 67.
З 60-ти прожитих літ Михайло Сорока був ув'язнений чужинськими режимами (Австро-Угорщини, Польщі та Московії) — 34 роки.
21 вересня 1991 прах Михайла Сороки перепоховали у Львові на Личаківському цвинтарі.

За матеріалами ЗМІ

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Фоторепортажі

Prev Next

Відеорепортажі

Prev Next

kemonach

Карта єпархії

   (Закарпатська область)
zakarpatie map

varfolomey

Всесвятійший Варфоломей

Архієпископ Константинополя — Нового Риму,
Вселенський Патріарх


x 247c004d

Блаженнійший Макарій

Митрополит Київський
і всієї України,
Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви


 DSC1632

 

Преосвященнійший Віктор

єпископ Мукачівський і Карпатський