Єпископ Віктор Бедь відслужив літію за українським військовим діячем генералом Миколою Капустянським до 135-річчя з дня народження

Kapustyansykiy Mikola230 березня, Преосвященнійший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський Української Автокефальної Православної Церкви, ректор Карпатського університету імені Августина Волошина та Української богословської академії в Ужгороді відслужив заупокійну літію за українським патріотом, політичним і військовим діячем, генерал-хорунжим Армії Української Народної Республіки, одним із керівників Організації українських націоналістів Миколою Олександровичем Капустянським (30.03.1881, с. Чумаки на Дніпропетровщині – 19.01.1969, м. Мюнхен, Німеччина) з нагоди 135-річчя з дня його народження.

У молитві до Господа Бога владика Віктор просив прощення всіх земних провин, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душів вічного спокою та життя у піднебессі, повідомляє прес-служба КаУ.
Біографічна довідка:
Микола Олександрович Капустянський (псевдо: Віктор Низовий-Чумак; 30 березня 1881 або 1 лютого 1879, с. Чумаки, Катеринославська губернія, анексовані українські землі у складі Російської імперії, нині Томаківський район, Дніпропетровська область — 19 січня 1969, Мюнхен, Німеччина) — український військовий і політичний діяч, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки (генерал-полковник в еміграції), один із керівників Організації українських націоналістів.
Закінчив 4-класну Катеринославську духовну семінарію (1899), Одеське піхотне юнкерське училище (1904) та Миколаївську військову академію за 1-м розрядом (1912).
З 1900 р. На військовій службі. В армії виявив великі здібності і відвагу. У 1904 р. у ранзі підпоручника 105-го піхотного Оренбурзького полку (Вільно) зголосився добровільно до участі в російсько-японській війні. З 18.03.1905 р. був приділений до 8-го Східно-Сибірського стрілецького полку, що перебував на Далекому Сході.
07.04.1906 р. — після завершення війни повернувся до 105 Оренбурського піхотного полку у Вільні.
У травні 1908 був прийнятий до Імператорської Миколаївської військової академіїв Петербурзі. В 1912 закінчив академію, написавши працю «Повітряна розвідка»; за успішне закінчення академії був нагороджений орденом св. Анни ІІІ ступеня.
Учасник Першої світової війни. Останнє звання у Армії Російської імперії — полковник. За бойові заслуги був нагороджений Георгіївською зброєю.
У літку 1917 р. — один з ініціаторів формування українських військових частин. Із серпня 1917 начальник штабу 1-й Української піхотної дивізії.
З 03.09.1917 р. — в. о. начальника штабу 104-ї піхотної, 1-ї Української, дивізії.
Наприкінці 1917 р. - генеральний секретар Центральної ради з військових питань України Симон Петлюра призначив його начальником штабу 11-й Української армії.
З 03.01.1918 по 19.01.1918 рр. — начальник штабу Північно-Західного фронту у Бердичеві, утвореного для боротьби з московсько-комуністичними окупантами. 3 січня 1918 р. очолив штаб Північно-Західного фронту Української Народної Республіки.
З березня 1918 р. служив у Генеральному штабі Української Армії.
Підтримав Директорію Української народної республіки, створену противниками Гетьмана України Павла Скоропадського.
З 25.12.1918 р. — начальник оперативного відділу штабу Дієвої Армії Української Народної Республіки.
Станом на 26.09.1919 р. — т.в.о. начальника штабу Дієвої Армії УНР. З початку жовтня 1919 р. — начальник 1-ї Управи (генерал-квартирмейстер) штабу Діючої Армії УНР, генерал-хорунжий.
25.11.1919 р. був інтернований польською владою до табору у Ланцуті.
Через кілька років Микола Капустянський став членом Української Військової Організації, очолюваної полковником Євгеном Коновальцем.
З 26.04.1920 р. — представник Генерального штабу УНР при польському Генеральному штабі.
З 15.06.1920 р. — 3-й генерал-квартирмейстер Генерального штабу УНР.
З 05.10.1920 р. — генерал-хорунжий.
Жив у Польщі до осені 1923, коли переїхав у Париж. Був одним із засновників Українського воєнно-історичного товариства.
03.02.1929 р. був учасником Першого конгресу українських націоналістів у Відні. Увійшов до складу Проводу українських націоналістів, призначений його референтом з військових питань. У 1930-х рр. генерал Капустянський керував перевишколом колишніх старшин Армії УНР і УГА у станиці ОУН неподалік Данціґа. У 1932–1938 голова Українського народних (потім — національного) союзу. Видавав у Франції журнал «Військові Знання». У 1934 році організував у Парижі Українську громаду. Після того як до неї увійшли ще кілька українських товариств, виник Український Народний Союз, який став одним із співзасновників Організації українських націоналістів.
У 1935–1936 рр. перебував у США і Канаді в організаційній місії ОУН. З 1940 р., після розколу в ОУН, один з лідерів ОУН(м).
Після початку Другої світової війни слідом за наступаючими німецькими військами прибув до окупованого німцями Києва.
Наприкінці 1941 р. виїхав до Відня, згодом — до Львова, де в 1942–1944 рр. намагався керувати процесом створення партизанських частин ОУН-Мельника.
Після Другої світової війни продовжував активно брати участь у діяльності української націоналістичної еміграції в якості одного з найближчих сподвижників А. Мельника.
З 1945 р. перебував на еміграції у Мюнхені, де 19 січня 1969 р. помер та був похований.
22 січня 2010 року був урочисто перепохований на Личаківському цвинтарі Львова.

За матеріалами ЗМІ

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Фоторепортажі

Prev Next

Відеорепортажі

Prev Next

kemonach

Карта єпархії

   (Закарпатська область)
zakarpatie map

varfolomey

Всесвятійший Варфоломей

Архієпископ Константинополя — Нового Риму,
Вселенський Патріарх


x 247c004d

Блаженнійший Макарій

Митрополит Київський
і всієї України,
Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви


 DSC1632

 

Преосвященнійший Віктор

єпископ Мукачівський і Карпатський